Свято Дня Матері займає особливе місце серед численних особливих дат, що відзначаються в нашій країні. Це свято, до якого ніхто не може залишитися байдужим. У цей день хочеться сказати слова подяки всім Матерям, які дарують дітям любов, добро, ніжність і ласку.

День Матері відзначається в останню неділю листопада, яке цього року випадає на 28 число. У холодні, вже майже зимові дні найбільше хочеться відчути турботу близьких людей. Найпростіший і в той же час особливий спосіб зробити приємне своїй мамі - це подарувати їй букет квітів, який ви склали самі.

 

 

                                                          

В Смолінській бібліотеці №1 відбувся діалог «Право, обов’язок, свобода та відповідальність», в якому активну участь взяли учні 11-А класу Смолінського ліцею №2 .Цей діалог був проведений в рамках Всеукраїнської акції «16 днів проти насильства».

                                          

Так щорічно в Україні з 25 листопада по 10 грудня проводиться Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства», яка з 1991 року підтримується міжнародною спільнотою. Ось і в Єрківській ОТГ дана акція стартувала 25 листопада в Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок.

Основними завданнями акції є:

- привернення уваги громадськості до актуальних для українського суспільства проблем подолання насильства в сім’ї, протидії торгівлі людьми та жорстокого поводження з дітьми, гендерного насильства та забезпечення рівних прав жінок і чоловіків;

- активізація партнерського руху органів державної влади, державних закладів, громадських організацій щодо викорінення домашнього насильства;

 - проведення інформаційних кампаній з метою підвищення обізнаності населення України з питань попередження насильства в сім'ї, жорсткого поводження з дітьми, формування свідомості всіх верств населення  щодо нетерпимого ставлення до насильства;

- формування свідомості усіх верств населення щодо нетерпимого ставлення до насильства.

Дати початку та завершення Кампанії вибрані не випадково. Вони створюють символічний ланцюжок, поєднуючи заходи проти насильства стосовно жінок та дії щодо захисту прав людини, підкреслюючи, що будь-які прояви насильства над людиною, незалежно від її статі, є порушенням прав людини.

 

 

 

Вітруальний майстер-клас

Декоративний камін

                                                       

Декоративний камін із коробок ,процес роботи низ і верх каміна обклеїли серветками типу декупаж ,сам камін пофарбувати білим кольором ,столешницю пофарбувати під колір дерева,в камін положити блискучу гирлянду замість дров ,можна зробити пару полін із картону пофарбувати білою фарбою із чорними плямами типу березові дрова . Натхнення вам!

                                                    

Свято наближається!

 

 

 

 

Співець душі народної…

                                                              

25 листопада 1838 р. в Стеблеві на Черкащині народився Іван Нечуй-Левицький, випускник Київської духовної академії, український письменник написав понад 50 творів. Самотній скромний чиновник дослужився до статського радника (чин генерала), отримав спадкове дворянство.

Сьогодні день пам’яті письменника, автора праці «Про непотрібність великоруської літератури для України та Слов’янщини»”. У ній автор доводив, що ця література не «гірша» за нашу — цінував Лєскова, Островського, Толстого, Щедріна, але був переконаний, що російська література потрібна для Росії, а нам потрібна своя. Гріх нашої інтелігенції, на думку автора, саме в тім, що вона виховалася на російській літературі, яка підмінила власну.

Нечуй-Левицький народився 25 листопада 1838 року в Стеблеві на Черкащині в родині священиків.

Батько був суворий і темпераментний, проповідник і просвітитель, шанував козаччину й Шевченка. Мати неписьменна, але чутливої душі: не могла дослухати до кінця житія якогось святого й плакала, а малий Іван услід за нею. От тому син боявся батька та дуже любив матінку. Коли Івасеві йшов 13-й рік, мати померла: вона двічі народжувала двійнят і це підірвало її здоров’я.

Іван Левицький закінчив київську духовну академію і заручився з Надійкою Сольською, сестрою однокласника. Але її рід мав графську корону, тому до вінчання не дійшло. Так і прожив однолюб самітником.

Кілька років Левицький викладав у дівочих гімназіях Речі Посполитої російську. І хоч Іван був непоганим вчителем, його вразливу душу краяла думка, що мимоволі русифікує край. І він попросився на інше місце служби. Його не пускали, та Іван Левицький через скандал — єдиний у своїй службовій кар’єрі — наполіг і переїхав до Кишинева. І хоч вода Кишинева шкодила його здоров’ю, від неї в животі голосно бурчало, згодом виявилася виразка шлунку. Там і служив Іван Левицький до пенсії без жодної відпустки. В ті часи начальником штабу Одеського військового округу був Михайло Драгомиров, який усюди шукав українського співбесідника: у Кишиневі вони подружилися. Скромний чиновник дослужився до статського радника (чин генерала), отримав спадкове дворянство; мав ордени Св. Анни ІІ та ІІІ ступеня, Св. Станіслава ІІ ступеня,

Вільний від служби час Іван Семенович віддавав Музі: писав під псевдонімом Нечуй (прізвище козацького полковника, героя улюбленої “Думи про Нечуя”). До останніх сил працював, щоб завершити літературні праці. Видав понад 50 творів, нагадуючи світові, що українська література ще існує. Крім прози Іван Нечуй-Левицький приклав руку до перекладу Біблії. Василь Тарнавський оплатив цю роботу, редактором був Іван Пулюй. Книгу повністю переклав Панько Куліш, але після його смерті чверть рукопису загинула. Нечуй-Левицький закінчив роботу, пишучи кулішівкою.

У відставці великий самітник жив у Києві.

Оселився у флігелі на вул. Новолізаветинській (тепер Пушкінська, 19), мав садок, невеликий ставок і пасіку. Нечуй-Левицький жив за своїми законами, багато у чому нагадуючи Канта:

– був надзвичайно пунктуальним: за його розпорядком можна було звіряти годинники;

– щодня, у визначений час, гуляв одним і тим же маршрутом: нагору до Володимирської, потім до фунікулера й назад Хрещатиком додому;

– не виходив із дому без парасольки;

– спати лягав рівно о десятій, навіть із власного ювілею пішов спати, не дослухавши вітальних промов;

– суперечок не любив: хворів по два тижні, коли доводилося з кимось посваритися;

– журнали складав, щоб прочитати увесь комплект наприкінці року, і потім переказувати всім старі новини з тих журналів (так робив батько Євгена Маланюка);

– кожного дня його служниця Марія через все місто з Оболоні приносила молоко і вилікувала хазяїна;

– спиртного не вживав зовсім;

– не заводив котів, сам полював на мишей, майстерно розставляючи мишоловки.

До кінця життя І. Нечуй-Левицький жив у маленькій квартирі на Пушкінській, у злиднях: часто його обід складався зі склянки чаю та кусня хліба (на великі свята – пиріжок). Під час першої світової сивий дідусь на базарі продавав книжки на самокрутки. Влітку виїздив до родичів у село або в Білу Церкву.

У 1917 р. Іван Нечуй-Левицький лежав у Софійській лікарні, у так званому «шпиталі для самотніх людей», потім був притулок для шляхетних самотніх людей на Дегтярівці, де й помер без догляду 2 квітня 1918 року. Поховано письменника на Байковому кладовищі.

https://uahistory.com/topics/famous_people/6653...

 

 

Ми в цій землі житами поросли,

Щоб голоду не знали люди вічно

27 листопада - День пам'яті жертв Голодоморів.

"Згадайте нас – бо ми ж колись жили.

Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!

Ми в цій землі житами проросли,

Щоб голоду не знали люди вічно".

Н. Виноградська

27 листопада відповідно до Указу Президента України від 26.11.1998 № 1310/1998 в Україні вшановується День пам’яті жертв голодоморів. Також у цей день відповідно до постанови Верховної Ради України від 16.12.2020 № 1092-IX відзначаються 100-ті роковини від початку масового штучного голоду 1921 – 1923 років в Україні і 75-ті роковини від початку масового штучного голоду 1946 – 1947 років в Україні.

Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932-1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам'ять мільйонів його жертв, засуджуючи винуватців цієї трагедії. Народ України пам’ятає трагічні сторінки свого життя і щорічно у четверту суботу листопада відзначається День пам ‘яті жертв Голодоморів в Україні.

Три голодомори у країні з плодючими землями...

Ніяк інакше, як геноцидом українського народу назвати цей злочин неможливо.

Пройшло чимало часу, та чи маємо ми право забувати? Чи маємо ми право на безтурботне життя без уроку минулого?

Помирали люди, молоді, здорові, яких можна було врятувати дуже просто: голодним потрібно було лише дати хліба. Та навіть не дати, а повернути...

Запалімо Свічу Пам'яті за мільйони безневинно убієнних.

Молімо Бога за спокій їхніх душ і благаймо Його, щоб не допустив повторення страшного геноциду нашого народу.

                                  

  До Дна пам'яті жертв Голодоморів учні 3-А класу Смолінського ліцею №2 ,класний керівник Світлана Володимирівна Користіна,  та бібліотекар Смолінської бібліотеки №1 Наталія Сизранова провели годину – реквієм «Ми в цій землі житами проросли, Щоб голоду не знали люди вічно". Бібліотекар Наталія Федосіївна  та класний керівник Світлана Володимирівна розповіли дітям про події тих страшних років, Діти прочитали вірші про голодомор  та подивились два  відеоролика: «Голодний Дух» та «Ти приніс мені яблуко?».    Запаливши  свічки, хвилиною мовчання вшанували пам’ять безневинно загиблих людей.

                                             

   В бібліотеці створена виставка інсталяція «Ці дні сумні, без світла, без надії, в історії сумний лишився слід»

                                                                       

 

Святкові композиції із кульками

Творча фантазія надихає на нові й нові шедеври. А особливо напередодні  таких всими улюблених Новорічних свят. Дорослі й діти чекають їх з однаковим хвилюванням, в очікуванні дива. Тож пропоную вам ще декілька святкових композицій, які прикрасять ваше приміщення. Створять таємничу і загадкову атмосферу.

                                                   

 

Оk, БУМЕР

" Зворотній бік TikTok, що потрібно знати батькам?

                                                           

Один із найрозповсюдженіших Інтернет-мемів останнього часу – «Окей, бумер».   Пошук у Google за цими словами видає 65500000 результатів. Мовне кліше активно входить у вжиток, уособлюючи цілком справедливі закиди покоління Z своїм   батькам. Під цим тегом підлітки питають старших про наболіле: недбале ставлення до кліматичних проблем, постійне дорожчання освіти, любов до статуса кво, що стає на заваді соціальним змінам тощо.

Але головне питання в тому, чи почують бебі-бумери своїх дітей та онуків. Мем, що сигналізує про величезний культурний розрив та непорозуміння між двома поколіннями, розповсюджений в улюбленій  соціальній мережі молоді - TikTok.  Проте  вони  та  їхні  функції все  ще – терра інкогніта для більшості українських батьків.   Аби по-справжньому почути дітей та водночас зрозуміти усі небезпеки, із якими вони можуть там стикнутись, пропоную познайомитись із TikTok ближче.

TikTok - це китайська соцмережа, що дозволяє створювати та поширювати 15   секундні відеозаписи співу, гри чи танців. 41% неймовірних 500 мільйонів активних користувачів           TikTok- молодь від 16 до 24 років. Вона обожнює додаток за можливість    самовираження та активне поле для творчості. Тут можна як записувати власні співи, так і скористатись ефектом дуету з іншим юзером чи lip sync – синхронним співом зі знаменитістю. 

Що ж такого небезпечного у життєрадісних відео на Tik Tok?

Головниим чином це  - відсутність кордонів, яких може сягнути зображене на  них.   У соцмережі   частішають випадки публікації відео дорослих із сексуальним підтекстом, що містить посилання та заклики перейти на сайти, що містять порнографічні матеріали та такі, які зображають сексуальне насильство над дітьми. 

Але окрім відвертої загрози з боку дорослих, на ризик діти наражають і самі себе. Вони часто не усвідомлюють, для якої різноманітної аудиторії поширюють свої відео, тому можуть публікувати достатньо відверті дописи. За замовчуванням сторінки користувачів TikTok відкриті, і їхні відео може переглядати будь-хто. Ба більше, вони доступні не тільки у мережі, а й по запиту у пошукових системах на кшталт Google. Тобто злочинцям, які збирають матеріали із дітьми задля шантажу, домагань чи кібербулінгу, навіть не обов’язково реєструватись у TikTok. Ці відео легко завантажити, а окремі кадри із них – скопіювати за допомогою знімку екрану. 

Ще один ризик TikTok – це внутрішні платежі. У мережі існує власна валюта – монети, які можна купити за реальні гроші. Нею користувачі розплачуються за   емоджі та діаманти, які можна давати іншим у знак подяки або захоплення їх  роботами. Станом на весну 2019 року, TikTok заробив понад 75 мільйонів доларів на внутрішніх платежах. Підлітки часто витрачають реальні гроші на TikTok-валюту без відома батьків або погодження із ними. 

TikTok вже програв декілька судових справ та із неприємною регулярністю знов і знов притягається до відповідальності урядами різних країн за те, що використовує та продає особисту інформацію користувачів до 13 років. Діти такого віку, за умовами обслуговування мережі, взагалі не можуть у ній реєструватись, а підліткам 13-18 років слід консультуватись із батьками перед цим. Але на практиці це правило не працює, адже TikTok все ще не запровадив дієвого механізму батьківської згоди на реєстрацію. Діти просто додають собі віку, аби зареєструватись там. 

 Аби убезпечити свою дитину від ризиків, які представляє ця популярна соцмережа, рекомендую такі кроки:

 Перш за все, детально обговорити, чому дитина хоче проводити час саме тут та із ким вона хотіла б обмінюватись повідомленнями, фото та відео. Не тисніть на дитину та нічого їй не забороняйте, адже заборона викликає ще більше цікавості. Але варто попередити, що соцмережі далеко не завжди поширюють інформацію, яку варто переглядати дітям. Крім того, заохочуйте дитину ділитись із вами тим, що відбувається у її онлайн-середовищі, зокрема тим, що може стосуватись грошових операцій. Наголосіть на тому, що реєстрація у соцмережах можлива тільки від 13 років. До речі, це підводить нас до наступного необхідного кроку.

Детально вивчіть правила користування будь-якою соцмережею, де хоче зареєструватись дитина. Аби не перечитувати довгі сторінки дрібного тексту, можна скористатись ініціативою Уповноваженої з прав дитини Великобританії – її командою спільно із юристами було розроблено короткі зрозумілі інструкції щодо прав та обов’язків, які мають найпопулярніші соцмережі.

Навчіть дитину «Тесту білборда» – тесту, при якому вона уявляє, що все, опубліковане чи навіть надіслане у приватній переписці у соцмережі, може з’явитись на величезному білборді поруч із її школою. Безпечною є тільки та інформація, яку було б не лячно побачити там.

Перегляньте разом із дитиною налаштування приватності її профілів у соцмережах. Рекомендую вимкнути геолокацію та закрити профілі від усіх, кого дитина не знає особисто. Крім того, можна налаштувати можливості коментування до публікацій. Важливо також навчити дитину видаляти та блокувати коментарі, відмітки та підозрілі профілі та скаржитись на неприйнятні речі в адміністрацію соцмереж.

І нарешті, налаштуйте систему батьківського контролю – це може бути як окремий додаток, так і внутрішні регулювання смартфону дитини.  І Android, I iOS  мають  подібну  можливість.  Великі  пошукові   системи  та  сайти  також часто мають версії, адаптовані для дітей  – на домашньому ПК чи ноутбуці дитини можна налаштувати Google Kids та YouTube Kids. 

Інколи, аби вберегти дитину від ризику стати жертвою шантажу чи домагань в Інтернеті, потрібно лише вчасно поговорити із нею. Запровадивши традицію щирого інтересу до вподобань дитини в онлайн-світі та обміну думками з приводу усього, що може її там турбувати, ви зробите її життя набагато більш безпечним та комфортним. 

Та й мем «Окей, бумер» (тобто, я не збираюсь з тобою стеречатись старий, відсталий від життя, бо це ітак безрезультатно, ти не розумієш мого життя і тому  мені набагато легше погодитися) буде точно не про вас. 

 Джерело: https://stop-sexting.in.ua

Цитати відомих людей про Голодомор

 

. Історія дня Україна, 2014-й:

«Україна – це територія гідності і свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції – наш Майдан 2004-го року, який був Святом Свободи, і Революція 2013-го року, Революція Гідності. Це був дуже важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи», – зазначив глава держави, Петро Порошенко. Раніше Указом від 19 листопада 2005 року № 1619/2005, Президент України Віктор Ющенко встановив свято — День Свободи. Було запропоновано святкувати це свято щорічно, 22 листопада, з метою затвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, виховання почуттів національної гідності. День Свободи в Україні був затверджений Президентом України Віктором Ющенко, враховуючи історичне значення революційних настроїв. 22 листопада 2004 дата початку «помаранчевої» революції в Україні, компанії загальнонаціональних протестів, мітингів, пікетів, страйків і інших акцій громадянської непокори проти свавілля влади. Події були організовані та проведені прихильниками Віктора Ющенка, основного кандидата від опозиції на президентських виборах у листопаді – грудні 2004 року. Акція почалася після оголошення Центральною виборчою комісією результатів другого туру президентських виборів (у результаті першого визначилися два кандидати – Віктор Ющенко і Віктор Янукович), згідно з якими переміг В.Ф. Янукович. Після рішення Верховного суду було проведено повторне голосування другого туру, в результаті якого президентом України став Віктор Ющенко. На жаль, влада, встановлена в Україні на той момент, не змогла реалізувати більшості очікувань, покладених на неї українським суспільством. Згодом, наступним Президентом України став Віктор Янукович. День Свободи в Україні був скасований і об’єднаний з Днем Соборності України Указом від 30 грудня 2011 №1209 / 2011 «Про відзначення в Україні деяких пам’ятних дат і професійних свят» і відзначався з 2012 року – 22 січня. Після подій 2013-го – 2014-го року, революції Гідності і трагедії початку неоголошеної війни Росії проти України, окупації «братнім російським народом» Кримського півострова і декількох обласних центрів на сході України, відповідно до 3 Указу Президента України Петра Порошенка № 872/2014 від 13-го листопада 2014-го року, з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного і майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття, а також віддаючи належне шанування патріотизму і мужності громадян, які восени 2004-го року і в листопаді 2013 – лютому 2014 стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів Української держави та її європейського вибору, святковий День отримав нове дихання. «Встановити в Україні День Гідності та Свободи, який відзначати щорічно 21 листопада» – йдеться в Указі № 872/2014.      

Джерело: https://www.dilovamova.com/index.php?page=10&holiday=306

 

 Майстер-клас: новорічна ялинка

Виготовити перед Новорічними святами  власноруч ялинку – це так приємно! А ще й гарно. Вона прикрасить ваш інтер’єр та додасть святкового настрою. Вам знадобиться фетр, голка з ниткою, прикраси на ваш смак.  Перш за все зробіть на папері  шаблон  ялинки , долі перенесіть його на фетр.

 

Натхнення вам та гарного настрою!

 

Вільні створять майбутнє

                                                        

Трагічні події в Україні, починаючи з листопада 2013  року, тривожать та не залишають байдужими жодного громадянина країни. Кожному з нас необхідно усвідомити, за що боролися учасники Євромайдану і заради чого пожертвувала своїм життям Небесна сотня та воїни, які загинули і гинуть у боротьбі за свободу, цілісність та єдність держави. Вшановуючи ці події в  Смолінській бібліотеці №1 пройшли голосні читання віршів про Майдан «Вільні створять майбутнє».                                    

 

 

Толера́нтність (від лат. tolerantia — «стійкість, витривалість»; «терпимість»; «допуск») — у загальному розумінні слова, — це «допустиме відхилення». Протилежність толерантності — це нетерпимість. Толерантність потрібно відрізняти від пасивної добровільності (адже таке пасивне прийняття не виражає позитивного значення судження, і не формує протилежності відхиленню) і від синкретизму.

Через багатоаспектність феномену «толерантності» у теорії сучасного наукового знання мають місце різні підходи до розуміння цього феномену. Філософський аспект пропонує розгляд толерантності як готовності постійно і з гідністю сприймати особистість, річ або подію, як терпіння, терпимість, витримка, примирення. Політичний контекст центрує увагу на повазі до свободи іншої людини, її поглядів, думок, поведінки. Соціологія трактує толерантність як милостивість, делікатність, прихильність до іншого тощо.^[У загальнопедагогічному контексті толерантність трактується як готовність прийняти інших такими, якими вони є, і взаємодіяти з ними на засадах згоди і порозуміння.

Міжнаро́дний день толера́нтності — свято, яке відзначається в усьому світі. Його запровадили у 1995 році за рішенням ЮНЕСКО. Саме цього дня ухвалили Декларацію принципів терпимості. У ній йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідання, етносу або кольору шкіри. Ці принципи закріпили у Загальній декларації прав людини, що проголошує неприйняття усіх форм дискримінації, недопущення геноциду і покарання за нього. Толерантність – це повага, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті й переконань. Для громадян це, передусім, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини. Сьогодні толерантність – яскравий показник ступеню демократичності кожної держави й одна з умов її розвитку. Політична толерантність є основою для плідних міжнародних відносин. Для того, щоб досягти успіху у власному житті, не витрачати сил на конфлікти, «побутові війни», кожному доцільно сформувати у собі толерантність як рису характеру.

Для цього необхідно:

• бути готовими до того, що всі люди різні – не кращі й гірші, а просто різні;

• навчитися сприймати людей такими, якими вони є, не намагаючись змінити в них те, що нам не подобається;

• цінувати в кожній людині особистість і поважати її думки, почуття, переконання незалежно від того, чи збігаються вони з нашими;

• зберігати «власне обличчя», знайти себе і за будь-яких обставин залишатися собою.

Тож будьмо толерантними, з розумінням та повагою відносимося один до одного, поважаймо права і свободи, честь і гідність інших людей.

Толерантність – це повага права іншого бути таким,

яким він є

Головне – Людина, а не її інвалідність

Розмовляючи з людиною з інвалідністю, звертайтесь безпосередньо до неї, а не до супроводжуючої її особи або перекладача жестової мови, який присутній при розмові

Коли Ви знайомитесь з людиною з інвалідністю, і хочете привітати її потиском руки, зробіть це невимушено. Якщо це людина з порушенням зору, слуху протягніть руку для привітання перші та назвіть своє ім`я

Коли Ви хочете запропонувати свою допомогу, запитайте спочатку чи вона потрібна

Не проявляйте поблажливість до людини (дитини) з інвалідністю на візку, не кладіть йому руку на голову, на плече, не звертайтесь зменшуваними іменами

Візок, крісло –це частина недоторканого простору людини. Спиратися на інвалідний візок теж саме що і спиратися на саму людину

Розмовляючи з людиною, яка пересувається на візку, намагайтесь розташуватися так, щоб її та Ваші очі були на одному рівні, тоді Вам буде простіше вести розмову

Розмовляючи з людиною, яка має труднощі в спілкуванні, слухайте її уважно. Майте терпіння її вислухати, чекайте доки людина закінчить фразу. Не виправляйте її та не намагайтесь пояснити щось замість неї. Якщо це потрібно, ставте короткі запитання, які потребують коротких відповідей

Розмовляючи з людиною з порушенням зору, обов`язково назвіть себе і тих людей, які прийшли з Вами. Якщо Ваша розмова проходить в групі, не забувайте пояснити до кого Ви на даний час звертаєтесь. Озвучуйте все, що ви пишете на дошці або показуєте на екрані

Щоб звернути на себе увагу людини зпорушенням слуху помахайте рукою, або доторкніться до неї. Говорячи з нею, дивіться їй у прямо у вічі і говоріть чітко. Деякі люди читають по губам. Намагайтесь стояти так, щоб Вас та Ваші уста було добре видно та щоб Вам нічого не заважало (чашка з кавою, їжа, папка і т.п)

Не забороняйте дитині задавати питання про людину з інвалідністю. Відкрите спілкування допомагає змінити ставлення до людей з інвалідністю та ліквідувати непорозуміння.

(Інформація з мережі інтернету)