Шоу рум

Веселі проводи зими

   Історія свята Масляна йде своїм корінням глибоко в старовину. Це – древнє слов’янське свято, що дісталося нам у спадщину  від язичницької культури , що збереглося і після прийняття християнства.

   Це веселі проводи зими осяяні  радісним очікуванням  близького тепла, весняного оновлення природи. Навіть млинці  мають ритуальне значення: круглі, рум’яні, гарячі, вони являють собою символ сонця.

  Масляна святкується в останній тиждень перед Великим постом, за сім тижнів до Великодня. 24 лютого в бібліотеці влаштували справжні веселі проводи зими. Дорослі учасники напекли млинців, а діти  перемазали їх різними  вареннями. Особливо припало до душі варення з дині , смородини та свіжозамороженої  полуниці.

Жінки поділилися кращими рецептами  млинців, розповіли про  цікаві історії проводів зими з їхнього дитинства.

На кожен день  масляного тижня існували певні обряди, про них розповіла бібліотекар. В понеділок – зустріч Масляної, у вівторок – загравання, у середу –ласунку тещі запрошували зятів на млинці. У широкий четвер відбувалися наймасовіші  санні  катання.  У  п’ятницю – тещині вечірки – зяті запрошували тещу на частування. Субота відводилась золовкіним  посиденькам.  Закінчується Сирна седмиця  прощеною неділею, коли віруючі  просять один у одного  вибачення. Тому масляною традицією вважається відвідування родичів, друзів – щоб попросити вибачення за можливі завдані образи, примиритися.  А потім без образ і з вірою і світлою душею  вступити  у Великий піст.

  З днями Масляної пов’язано багато жартів, примовок, пісень, прислів’їв та приказок:

-         Без млинців не Масляна.

-         Не життя, а масляниця – тиждень гуляє.

-         Масляна, Масляна, яка ти мала – якби ж тебе сім неділь, а посту одна.

-         Не завжди котові Масляна, буде і Великий піст.

-         Хоч з себе все зняти, а Масницю провести.

Народні прикмети:

-         Яка Сиропустна неділя, такий і Великдень.

-         Якщо сонце сходить вранці, то й ранньою видасться весна.

Година спілкування

Дзвенить струмочком рідна мова 

Як нема без зірок небозводу,

Як блакиті без сонця нема,

Так і мови нема без народу,

І народу без мови нема.

В.Забаштанський

   За недовгий час свого існування це свято вже стало традиційним. Це один із тих днів, коли кожен має змогу відчути себе  частиною свого великого народу, посіяти у своєму серці хоча б одну зернину любові до рідної мови. Усі ми повинні пам’ятати і дбати про це  багатство, яке є у кожного із нас, його ми  не завжди пам’ятаємо, не завжди цінуємо, але без нього не можемо жити. І багатство це – наша рідна мова.

   Українська мова – це безмежний океан. Вона мелодійна, як пісня солов’їна. Наша мова прекрасна і барвиста, наче дощова веселка. Не можна ходити по рідній землі, не зачаровуючись  виплеканою народом у віках рідною мовою.

    До Міжнародного дня рідної мови бібліотека №1 провела годину спілкування «Дзвенить струмочком рідна мова». Бібліотекар Сизранова Н.ф. провела короткий екскурс  в історію святкування  Міжнародного дня рідної мови.

Провели цікавий  мовознавчий турнір  «Солов’їна, барвінкова, українська рідна мова»   та аукціон «У задзеркаллі  приказок та прислів’їв».

З любов’ю і шаною до рідної мови діти розповідали вірші, один з яких пропоную послухати і вам.

Конкурсно - розважальна програма

В цей день любов співає без зупинки!

День Святого Валентина в нашій країні відзначається не так давно, але стало досить  популярним серед дітей і дорослих. І всі ми залюбки  поринаємо в атмосферу  його чарівності. Любов – почуття світле й добре. Любов може бути до Батьківщини, родини ,матері, рідного міста, друзів, школи, книги. Це свято миру, доброти, чемності, сміху, веселощів.

В цей день свої  почуття ми виражаємо листівкою – валентинкою.
Вже стало доброю традицією в Смолінській бібліотеці №1  напередодні свята проводити цікаві заходи для  наших користувачів.
В цьому році відбулася конкурсно-розважальна програма  «Вічна історія кохання» в якій взяли участь  користувачі старшого віку.
Між конкурсами і вікторинами лунали пісні  про кохання у виконанні  Ігоря Ніколаєва  учня 10 класу НВО, та барда Петра Мізіна.
      Гарним доповненням  стала книжкова виставка художніх творів  про кохання «Мотив для двох сердець», прикрашена  сердечками, повітряними кульками, сервірованим столиком для двох.
На заході панував святковий настрій, присутні отримали позитивні емоції.

 

 

 

 

 

Година спілкування

Імператор літератури

Його казками та поезією  ми починаємо захоплюватись з самого дитинства. У старшому віці поринаємо в драматичні твори та насолоджуємось мелодійністю поетичних творів. Так, мова йде про генія російської літератури – Олександра Сергійовича Пушкіна.

  Його твори стали прикладом для наслідування не тільки для сучасників, а й для наступних літераторів.

   Кожна країна світу має письменника, ім'я якого з нею асоціюється. Такою фігурою в Росії є О. С. Пушкін. Його спадщина - гордість всього народу. Саме цю людину вважають основоположником літературної мови Росії.

За своє коротке життя Пушкін встиг створити базу творів, які згодом стали прикладом для наслідування. Його сім'я була досить багата, але не титулована. У рідні майбутнього генія вже були представники словесного мистецтва. Його дядько, Василь Львович, був письменником-аматором і спілкувався з колом літераторів.

Народився Олександр 26 травня 1799 в Москві. Помер у віці 37 років, 29 січня (10 лютого за новим стилем) 1837 в Санкт-Петербурзі.

За бажанням дружини він був покладений у труну у фраку. Відспівування, яке спочатку було призначено в Ісаакієвському соборі, перенесено в Конюшенную церкву. Туди пускали людей за запрошеннями. Весь цей час поруч був його близький друг А.І. Тургенєв.

Згодом було оголошено, що саме 10 лютого - День пам'яті О.С. Пушкіна.

 До віршів письменника багато композиторів написали музику. Більше тридцяти творів були екранізовані . 

    В Смолінській бібліотеці №1 біля ілюстративної виставки «Життя – як спалах зірки»  бібліотекар розповіла про біографію та  ознайомила з кращими дитячими  творами поета.

Діти : Іванов Даня. Ісакова Влада, Любельська  Юля, Чепляка Руслана,  прочитали свої улюблені вірші, А Трофімов Влад від душі , з емоціями, ніби сам був очевидцем тих подій, продекламував уривок з поеми «Руслан і Людмила». 

 Переглянули мультфільм   за казкою О.Пушкіна  «Мертва царівна».  Цей захід залишив багато позитивних емоцій у серцях дітей.

     О.С.Пушкін – один з кращих класиків світової літератури. Про нього варто знати більше.

Огляд творчості Євгена Маланюка:

«Творчість Євгена Маланюка – симфонія історії  українського

народу».

(1897—1968)

Євген Маланюк — одна з найяскравіших постатей вітчизняної літератури XX ст., її безумовний класик. Усією своєю творчістю він прагнув сприяти відродженню української держави для сильної та самобутньої української нації.

    Він навіть не уявляв собі, що йому судилася терниста письменницька доля, а втім, вона виявилася типовою для молодих емігрантів, передовсім учасників нещасливих для нації визвольних змагань 1917 – 1921 рр.

Євген Филимонович Маланюк народився 20 січня 1897р. в Ново-Архангельську на Херсонщині в родині українських інтелігентів. Спочатку він навчався в реальній школі в Єлисаветграді, а потім — у Петербурзькому політехнічному інституті. У1914 р. юнак подав документи до Київської військової школи, яку закінчив, отримавши звання офіцера, і став начальником кулеметної команди 2-го Туркестанського стрілецького полку на Південно-Західному фронті.

1917 р. він перейшов у розпорядження полковника Мішковського, котрий під час встановлення гетьманської влади в Україні став керівником оперативного відділу Генерального штабу (побачене в цей час потім відбивалось і на творчості Є. Маланюка).

    Болісно сприймає молодий офіцер  поступовий занепад  УНР. У 1920 році, після трагічних спроб реставрації державності, разом з тисячами таких як сам, подається на еміграцію і потрапляє в табір для інтернованих поблизу польського міста Каліша.
    У 1922 р. він разом з Ю. Дараганом заснував журнал "Веселка". Наступного року він закінчив Подєбрадську академію в Чехо-Словаччині, отримав диплом інженера, працював за фахом у Польщі. У 1925р. у Подєбрадах вийшла поетична збірка Є. Маланюка "Стилет і стилос", у 1926р. у Гамбурзі вийшла книжка "Гербарій". 1929р. — Є. Маланюк очолив у Варшаві літературне угруповання "Танк".
    Протягом" 1930—1939 pp. у Парижі та Львові виходили збірки "Земля й залізо", "Земна мадонна"г "Перстень Полікрата".
   У 1945р. Є. Маланюк опинився в Західній Німеччині, увійшов до складу МУРу (Мистецький український рух), 1949 р. — переїхав до США.
    У 1951 —1966 pp. вийшли його твори: збірки "Влада" (Філадельфія, 1951); "Поезії в одному томі" (Нью-Йорк, 1954); "Остання весна" (Нью-Йорк, 1959); "Серпень" (Нью-Йорк, 1964); поема "П'ята симфонія" (Нью-Йорк, 1953), два томи  есеїстики: "Книги спостережень" (Торонто, 1962. Т. 1; Торонто, 1966. Т. 2).

У 1958 р. Є. Маланюк став почесним головою об'єднання українських письменників "Слово".

16 лютого 1968 р. письменник помер у передмісті Нью-Йорка.

    Найголовнішою ідеєю, що проймала поезію Є.Маланюка, була ідея української державності. 

Стиль поезії Маланюка формувався під тиском панівних у його поколінні емоцій гніву й болю за століття бездержавності та пригноблення української нації.
 Із відпущеного Богом 71 року Є.Маланюк прожив на чужині 50 років. Там і помер, але ніколи, навіть подумки не зрадив ідеї вільної рідної землі. Хоча, по-філософськи, як і Шевченко, ставився до України подвійно: з любов’ю та ненавистю.
      В заході прийняли участь учні 9 класів  Смолінського НВО, були запрошені  представники селищної ради,директор НВО Петрова Н.М. директор ЦСССМ Прудкий А.І.
  Біля інформаційно-ілюстративної виставки «На хресті слова розіп’ятий» був   проведений    біографічний та творчий огляд Є.Маланюка.
    Вокальна група «Коралі» Смолінського  Будинку культури  подарувала всім присутнім віночок українських народних пісень.