Читання  збагачує людину

Якщо ти йдеш у ногу з часом – ти неодмінно читаєш сучасну українську літературу. Адже вона сьогодні є надзвичайно різноманітною і різноплановою, вона твориться саме тепер. В Смолінській бібліотеці №1 вам запропонують великий вибір сучасної української літератури, як для дорослих так і для дітей. Яскраві і захоплюючі твори, калейдоскоп ситуацій і подій − реальних, а часом і містичних. Ці книги можуть здивувати, зачарувати, але не залишать байдужим нікого.

  Із світу фентезі хочу запропонувати вам Наталію Щербу та її трилогію  «Часодії». Усі чародійні події розгортаються в серці таємничих Карпатських гір. Головна героїня Тетяна Окрайчик отримує від прабаби ,- відьми загадковий спадок - срібний браслет-ящірку. І зненацька дівчина опиняється у вирі боротьби могутніх магів за панування в Карпатах і повернення втраченого чарівного світу - Чародолу. Як хранителька магічного Золотого Вінця, вона проходить крізь смертельні небезпеки, протистоїть підступним чаклунам і вперто шукає шлях до містичного Чародолу, аби розкрити його глибинні таємниці.

                                               

Приємного занурення у світ фентезі, який чекає на вас у бібліотеці!

Відкривайте для себе нові імена, нові книги!

 

 

Свято минулого, майбутнього й сьогодення

 

 В українській історії  Володимира вважають одним із засновників і покровителів української державності , а день хрещення Русі символізує спадкоємність тисячолітньої історії  нашої держави , соборність усіх українців і всіх українських земель навколо духовної столиці – Києва.

Для українців це свято символізує  спадкоємність тисячолітньої історії України, нації і держави. Це – символ неподільності українського народуі його єдності навколо ідеї сильної держави і віри. Це символ соборності всіх українців і наших земель навколо рідної політичної  й духовної  столиці – Києва, єдності нашого державного і духовного ……

   Згідно з «Повістю минулих літ», 988р. Київський князь ВолодимирСвятославич під час Хрещення народу промовив таку молитву: «Боже великий, що сотворив небо і землю! Поглянь на новії люди свої! Дай же їм, Господи, узнати Тебе, Істинного Бога, як ото узнали землі християнськії, і утвердив в них віру правдиву і незмінную.

А мені поможи, Господи проти врага-диявола щоб, надіючись на Тебе і твою силу,  одолів я підступи  його.»

      Прийняття християнства сприяло зміцненню зв’язків  між окремими землями Русі та з європейськими країнами.  Під його впливом збагатилася культура східно-слов’янських земель, набули поширення  запозичені  з Візантії церковно – державне право, писемність, література, живопис,  архітектура.  Отже, християнізація Київської Русі означала входження її до світової християнської спільноти, віднайдення нею  свого місця в співдружності християнських держав.

 

 

Великі українці – мандрівка в історію.

 

15 липня 1015 року пішов із життя Володимир Великий князь Київський.

Небагато імен на скрижалях історії можуть порівнятися за значенням з ім'ям цієї історичної постаті.

Володимир був онуком княгині Ольги і батьком Ярослава Мудрого. У 970 році батько Володимира, князь Святослав, вирушаючи в похід, з якого йому не судилося вже повернутись, поділив Руську Землю між трьома синами. У Києві княжив Ярополк, в Овручі, центрі Древлянської землі, – Олег, а у Новгороді – Володимир.

Це було майже за два століття до створення «московського царства»

Нащадки Московії, починаючи з Петра1, вкрали нашу історію, переписали її та знищили достовірні докази.

Читаємо в Івана Драча: «Назва Русь вирвана із серця Києва залізною рукою Петра». Сталося це 300 років тому, 22 жовтня 1721 року, коли цар Петро І проголосив Московське царство «Российской империей», а москвинів – «россиянами». Така зміна назви Московської держави кинула серйозний виклик ідентичності українського народу.

«Ми є народ, у якого вкрали назву» – так за пару століть означив ситуацію академік Михайло Грушевський».

Історія України тісно переплетена з історією багатьох європейських країн і ми завдячуємо за це саме Володимиру Великому - Князю Київському.

Великий князь Володимир, будучи язичником, прийняв Хрещення і перетворив Україну на успішну християнську європейську державу!

Унаслідок воєнних походів князь перетворив Русь-Україну на найбільшу за територією європейську країну.

Володимир Великий одружував своїх доньок та синів із представниками королівських родів Європи, що стало запорукою миру і процвітання. Європейські правителі вважали за честь поріднитися з київським князем.

                                                           

І сьогодні, коли росія знищує наші міста і села, мужністю і героїзмом українського народу, захоплюється увесь світ. А всі європейські держави об‘єдналися навколо України, бо ми маємо одну спільну історичну спадщину. Україна обов’язково переможе! Бо це наша земля і наша історія! І це буде наша спільна перемога! А щоб більше знати про Володимира Великого крокуйте за посиланням та читайте книжки, щоб знати нашу історію краще ніж росіяни.

 

https://youtube.com/watch?v=Xg9YuILi8i8&feature=share

https://youtube.com/watch?v=w-EJo2_Y2HA&feature=share

 

 

20 липня - День шахів в Україні та Міжнародний день шахів!

Вітаємо усіх шанувальників гри у шахи!

А ти вмієш грати в шахи? Якщо ні, то варто навчитися! Адже ця гра має позитивний вплив, особливо на дітей. І тому гра в шахи, як один з методів розвитку була представлена в шкільних програмах різних країн світу. Введення цього методу однозначно показало, що шахи покращують оцінки дітей, а їх використання в шкільних програмах виявляє ряд інших позитивних ефектів.

Шахи мають дуже давню і видатну історію. Вважається, що цю гру придумали в Індії під час імперії Гупти. Потім у 9 столітті її популярність поширилася також і на Захід.

З популярних переказів відомо, що в цю гру грали ще за часів Київської Русі. Тут, в Україні, шахи з’явилися у 10 столітті. Їх привезли з Персії. Завдяки археологічним розкопкам у Вишгороді, Києві, Турові, Чорній Могилі та біля Чернігова є фактичні підтвердження. Відомо, що за часів Гетьманщини уславився видатним шахістом митрополит Т. Яновський. А меценатом шахового мистецтва, що швидко розвивалося, був гетьман К. Розумовський.

У суверенній Україні щорічні першості з шахів серед чоловіків проводяться з 1991 року. У 1992 році була заснована Федерація шахів України (ФШУ). 1 листопада 2011 року Верховна Рада прийняла Постанову «Про проголошення Дня шахів в Україні». Святкування Дня шахів в країні з тих пір щорічно проходить 20 липня. Дата встановлена на честь Міжнародного дня шахів, який відзначається в світі з 1966 року.

Тож, якщо ви ще не в рядах шахістів України, долучайтеся!

В Смолінській бібліотеці № 1 є книги які навчать вас цій прекрасній грі. А для тих хто вже оволодів знаннями гри в шахи у нас є книги, які допоможуть удосконалити ваші знання.

А ось цікава інформація для батьків "Як навчити дитину грати в шахи". Переходьте за посиланням https://smartum.com.ua/.../kak-nauchit-rebenka-igrat-v.../

 

 

Календар знаменних подій

Василь Забашта

18 липня виповнюється 104 роки від дня народження Василя Забашти - видатного українського художника, педагога (1918-2016).

"Ким би не був, будь людиною, неси любов, добро, бережи природу і будь патріотом." - кредо Василя Забашти. "У цих словах вся сутність його життя. Він жодного разу не зрадив цих слів.", - дружина художника Людмила Забашта.

"На долю Василя Забашти, як і на долю його покоління, випали тяжкі випробування бурхливого ХХ століття, які художник переживав разом зі своїм народом.

Народився він на Харківщині, початкову мистецьку освіту здобув у Харкові. Воював на фронті під час радянсько-фінської та Другої світової війни, де неодноразово був тяжко поранений та пережив контузію і клінічну смерть. Після війни закінчив Київський художній інститут (1947-1951) та аспірантуру Академії мистецтв (1952-1955).

Своє життя присвятив вихованню нового покоління митців у Київському державному художньому інституті, де працював завідувачем кафедри, деканом, професором, а з 1993 року – керівником відновленої майстерні пейзажного живопису.

Протягом творчої діяльності написав понад тисячу полотен. Основною темою творів автора є художнє осмислення історії України, духовного та інтелектуального потенціалу нації. Художник працював у різних жанрах – сюжетній картині, портреті, пейзажі, натюрморті. Нині твори художника представлені в зібраннях музеїв України і в приватних колекціях в Україні, США, Канаді, Франції, Італії, Кореї, Китаї.", - УКРІНФОРМ.

#MіraStudio_Модерна_Україна

 

 Калейдоскоп свят

ПРО СВЯТО ПЕТРА І ПАВЛА

 

 

Літературний календар

ТВОРЧЕ СВІТЛО ДОБРА І ЛЮБОВІ

ОЛЕНИ ПЧІЛКИ.

 

«Діти – се наш дорогий скарб, се наша надія, се – молода України» .

Ці слова належать людині, яка все життя присвятила справі розвитку української культури, невтомно й самовіддано працювала в ім’я відродження української нації.

Звати цю людину Ольга Петрівна Драгоманова (по чоловікові Косач). Псевдонім, який вона собі обрала і під яким найчастіше друкувалася, - Олена Пчілка.

Поетеса, автор прозових та драматичних творів, перекладач, науковець, фольклорист і етнограф, публіцист, видавець, активна громадська діячка - це все вона,

Олена Пчілка.

А ще – вродлива жінка, ніжна й мудра матір, яка виховала геніальну Лесю Українку, виплекала її талант.

Народилася Ольга Петрівна Драгоманова 17 липня 1849 року на Полтавщині, у місті Гадячі.

Незадоволене існуючою системою педагогіки та шкільної освіти, насамперед відірваністю її від національного та народного коріння, подружжя Косачів виховувало і навчало своїх дітей – а їх було шестеро - самотужки.

Ольга Петрівна багато зробила для розвитку їхніх здібностей, дала їм різнобічні знання: вчила музиці, малюванню, мовам, історії, заохочувала до літератури.

Знайомі Олени Пчілки відзначали, що вона була надзвичайно привабливою жінкою.

А дружина Івана Франка, схвильована її гостинністю та доброзичливістю, назвала першу найкращою жінкою у світі.

Ольга Петрівна Драгоманова була активною громадською діячкою, для багатьох взірцем мужності, сили волі, незламності духу. Протягом усього життя вона наполегливо, безкомпромісно боролася за майбутнє відродження національної культури, за право говорити, писати й друкувати книжки рідною мовою.

Своїм громадянським обов’язком

Олена Пчілка вважала просвітительсько-виховну роботу. Багато енергії й таланту віддала справі виховання й освіти українських дітей, «щоб не виростали вони перевертнями, щоб звикали шанувать своє рідне».

Їй належать такі праці, як «Українські колядки», «Український народний орнамент», «Українські народні легенди останнього часу», «Українська гумористика».

В останні роки життя, коли почалися сталінські репресії проти української інтелігенції, Ольга Петрівна Косач зазнала переслідувань.

Померла Олена Пчілка 4 жовтня 1930 року в Києві.

Творчі скарби Олени Пчілки і сьогодні мають своїх шанувальників серед читачів та користувачів нашої книгозбірні.

 

 

Історія однієї книги

ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО «ДЖЕЙН ЕЙР»

- Вперше роман був опублікований в 1847 році під псевдонімом Currer Bell і відразу став бестселером. Але як тільки критики та читачі дізналися, що під вигаданим ім'ям ховається жінка, книжку стали називати «вульгарною» і «аморальною».

- Багато епізодів роману засновані на особистому досвіді авторки, тому «Джейн Ейр» цілком можна вважати автобіографічним твором. Вже на самому початку роману головну героїню змальовано як маленьку на зріст, худорляву, бліду, непривабливу дівчинку, дуже сором'язливу ззовні, але із незалежним характером і живим розумом. Ці риси цілком відповідають зовнішності самої Шарлотти Бронте.

- Невипадково Джейн Ейр пізнає професію вчительки й гувернантки. Шарлотта Бронте знала всі тонкощі цієї роботи, адже вона сама займалася цим.

- Епізод, в якому кузен Джейн Ейр жбурляє в неї книжкою, узятий із викладацької практики Шарлотти Бронте. Працюючи 1839 року гувернанткою в багатій сім'ї Сіджвіків, вона потерпала від нечемності свого вихованця і зверхнього ставлення його батьків.

- Опис поганих умов проживання в Ловудській школі відповідає одному року навчання Шарлотти Бронте в школі в Кован-Бріджі.

- Описані в романі спалах тифу і смерть від сухот подруги Джейн Ейр навіяні смертю двох її рідних сестер.

- Готично похмурий маєток Торнфільд, імовірно, створено з оглядкою на Норт-Ліс-Голл поблизу Гейзерсейджа. Шарлотта відвідувала його зі своєю подругою Еллен Нассі. Зараз велична споруда перетворилась на готель, де кожен може відчути себе на місці героїні роману.

- Закоханість Джейн Ейр у свого працедавця могла бути навіяна почуттями Шарлотти Бронте до одруженого вчителя пансіону, в якому вона навчалась 1842-1844 року.

(Інет)

 

 

 Корисні поради

Домашняя герань и уход за ней.

 

Герань комнатная — поистине сказочное по своей красоте растение, украшавшее подоконники томных барышень во времена гусаров и много раз спасавшее от болезней наших бабушек и мам во время военных испытаний. Бытует мнение, что цветок герань красного цвета дает силы и способствует выздоровлению от хворей, если его об этом попросить. Он любит, чтобы с ним разговаривали.

А еще он гасит скандалы и ссоры в семьях, замечательно умиротворяет нервных и капризных детей, поднимает всем настроение и радует необычайно красивыми цветами. Если в вашем доме мечтают о появлении малыша, купите герань с цветками белого цвета. А розовая поможет вам в романтических отношениях.

Семена герани прорастают легко, но это очень долгий путь. Гораздо проще размножается она черенкованием. Ранней весной в первые дни марта ей необходима обрезка. К этому времени в условиях зимней нехватки солнечного света герань успевает вытянуться и стать некрасивой.

Сделайте вашей любимице стрижку к празднику весны, и она ответит вам бурным ростом новых веток и обильным цветением. Нарезанные черенки станут материалом для новых красивых растений.

Достаточно нарезать черенки длиной в палец со всего лишь пятью листиками. Нижний срез должен быть косым. Срезы нижней пары листьев после подсыхания на воздухе в течение трех часов успевают затянуться. Черенок готов к посадке в подготовленный грунт. Полейте посаженный черенок и поставьте в светлый уголок квартиры. Красавица не любит больших горшков и много земли, она буйно цветет в тесном горшке, заняв весь его обьем корнями. Верхушка прищипывается на десятом листике и куст будет пышным, если и боковые побеги вы тоже прищипнете на шестом листе.

Солнышко, тепло, редкие обильные поливы и ваша любовь — это все, что нужно этому цветку. Буйно цветет после подкормки рюмкой раствора одной капли йода на один литр воды.

Не даром наши прабабушки держали герань на открытых подоконниках — она обожает свежий воздух и свет.

 

 

 

Коли ж ми вже почнемо вчити свою Історію?

Як гадаєте, що Сірко робив у Франції, чекаючи оплати від Мазáріні?

От як гадаєте?

Пиячив?

Гульдебасив?

І отут я був шокований відкриттям.

Іван Сірко читає в Сорбоні лекції латиною з історії Польщі та Руси-України.

Лекції!! Латиною!! В Сорбоні!! Вчить французьких студентів.

Сірко (Серко) Іван Дмитрович (1610-1680). Найславніший кошовий отаман Запорізької Січі родом з м. Мерефи сучасної Харківської області (за іншою версією - з Поділля), національний герой Франції, який не програв жодної з 244 битв, у яких брав участь.

Кошовий отаман Іван Сірко – унікальна видатна особистість.

Талановитий полководець лускав неприступні фортеці, як насіння.

Обирався козаками (а козакам, точно як нам, спробуй догодити) 12 разів !! кошовим отаманом.

Перший політичний в’язень (якого запроторили в тюрму в Сибір), якого на вимогу європейських країн російський цар повернув із Сибіру на Січ.

Турецький султан так боявся Сірка і його походів, що видав указ у всіх мечетях молитися про смерть українця… Сірко з українським козацьким військом допоміг завершити в Європі 30-літню війну.

5-ть років французи не могли повернути собі фортецю Дюнкерк. Найняли Сірка з козаками за високу плату, з умовою Сірка, що французи не будуть вмішуватися. Два дні козаки ходили навколо фортеці, вивчали місцевість і розробляли план. На третій день козаки взяли фортецю за кілька годин без єдиного пострілу і повернули її французам.

Мушкетери вигукували «віват» козакам і підкидали свої капелюхи.

Сірко поселився в Парижі і сказав, нікуди не поїду, поки не заплатите.

Французькі гвардійці дорікнули Сірку, що вони воюють за честь і славу, а козаки - за гроші. Відповідь прозвучала миттєво - кожен воює за те, чого йому бракує.

Через 132 роки після смерті Сірка його мощі використовував фельдмаршал Кутузов перед Бородінською битвою 1812 р., щоб надихнути російську армію, а у 1966 р. президент Франції генерал Шарль де Голль поклав квіти до пам'ятника великому українському козаку в Києві, який у 1646 р. допоміг французам зробити те, що було не під силу "чотирьом мушкетерам короля" з роману Олександра Дюма.

- Німецькі джерела називали його “Цирка";

-росіяни - "Сєрко";

-французи - "Сіро";

-турки і татари - "Урусшайтан" (“руський чорт”), а туркені-матері лякали своїх дітей його ім'ям.

Насправді, Сірко - це козацький псевдонім, що означає "вовк".

Коли ж ми вже почнемо вчити свою Історію? Свою!!

( Автор Oleksii Tsymbaliuk )

 

 

Свято трьох стихій в мистецьких шедеврах

7 липня – Івана Купала - давнє свято краси, молодості і очищення. В Купальську ніч молодь влаштовувала гуляння. За народним повір’ям, тільки цієї ночі розквітає чарівний цвіт папороті. Багато сміливців вирушали на його пошуки, але й досі не знайшли.

Це свято літнього сонцестояння, яке відзначали 24 червня за старим (7 липня – за новим) стилем: midsommar (середина літа) – у шведів, Saint Jeans (Святого Жана) – у французів, flakagajt (день полум’я) – в албанців, sobotka – у поляків, kresu den (вогняний день) – у словенців, Яновден – у болгар, Івана Купала – у східних слов’ян.

Свято символізує народження літнього сонця – Купала, а християнська церква саме у цей день проголосила свято народження Івана Хрестителя – предтечі Ісуса Христа. Внаслідок християнізації у святі язичницьке найменування «Купала» поєдналося з християнським «Івана».

Одним із обов’язкових атрибутів свята Івана Купала є купальський вінок – символ дівочої долі. Вінок – дівоча прикраса, оберіг, який плетуть із квітів та листя. М’ята, материнка, полин -захищали від наврочування; материнка – символ материнської любові, мальви – притягували кохання, деревій – притягував людей з добрими намірами та відганяв лицемірних, неприємних; калина – у купальському вінку для зміцнення здоров’я жінки; безсмертник – символ здоров’я, довголіття, червоний мак – квітка літніх та знедолених жінок, квітка спокою, покращення долі. Хміль – допомагає вирішити спірні і складні питання, це квітка розуму, мудрості. Незабудка – дарує стабільність, вірність коханого, супутниця в далеку дорогу. Чорнобривці, любисток – квіти любові, привабливості, вірності. Волошки – дарують ніжність коханого, жінку роблять витонченою. Барвінок – у купальському вінку символізує притягування юнаків до дівчат. У вінки вплітали «пижмо звичайне», сокирки, васильки, резеду та інші пахучі трави. Трави, зібрані в ніч на Івана Купала мають особливу цілющу силу, яка виліковує багато хвороб. Особливо корисні деревій, звіробій, ромашка.

Свято символізує поєднання трьох стихій:вогню, води і рослин.

Вогонь.

Обрядове багаття на свято Івана Купала пов’язане із культом сонця, тому й місце для нього обирали, як правило, на пагорбах, щоб підняти полум’я якомога вище. Також котили з гір палаючі колеса, обмотані соломою. Для багаття збирали увесь непотріб: солому, старі речі, колеса. З усім цим мала згоріти «нечиста сила». Кожен з присутніх мав принести щось у вогнище, інакше буде битий: «Хто прийде без поліна, той піде без коліна». Розпалювала купальське багаття, як правило, жінка чи дівчина, бо наділена функцією дітонародження, а вогонь мав запліднюючу силу. Тому, щоб мати змогу продовжити рід, усі дівчата і молоді жінки мали обов’язково бути на святі. Найважливіший ритуал у цей день – «очищення» вогнем. Люди цілу ніч не спали, водили хороводи навколо вогню. Парубки й дівчата, взявшись за руки, стрибали через вогонь. Іноді через купальські багаття проганяли домашню худобу, щоб уберегти тварин від хвороб. Могли в багатті спалити сорочку хворої дитини, щоб вона швидше одужала. Спалювали у вогні «гілку-купайло» як жертвоприношення головному богу – сонцю.

Вода.

Як і вогонь, вода також мала силу «очищення», «оздоровлення». Тому в цей день купання було ритуальним і відоме усім народам Європи. Побутували вірування і в цілющі властивості купальської роси, у ній качалися, нею умивалися. На воду дівчата пускали вінки, ворожачи на долю. Потім дівчата й самі роздягалися і купалися, щоб «очиститись». Ритуальні потоплення купальського деревця, Марени та Івана – це імітації колишніх жертвоприношень водоймам. За народними уявленнями, вода в день Івана Купала потребувала жертв і вважалася небезпечною. Тому людську жертву замінило її символічне зображення – купальське деревце.

Рослинність.

Це був особливий день для вшанування рослин. Головною купальською травою вважалась папороть, таємничий цвіт якої у ліс в ніч на Купала йшли шукати найсміливіші. Той, хто її знайде, буде здоровим і багатим. Існував також звичай на Купала збирати лікарські рослини; прикрашати оселі зіллям, папороттю, лопухами; виготовляти «купайло»/«гільце» – святкове деревце (найчастіше з верби). За значенням воно схоже до весільного «гільця»/«вільця», бо в давнину саме Купало знаменувало початок шлюбного сезону. Є легенда, що в цю ніч грали весілля Купала та Марени як символ поєднання двох стихій – води і вогню, чоловічого і жіночого начал. «Гільце-купайло» дівчата прикрашали букетиками польових і городніх квітів, ягодами, цукерками, бубликами, різнокольоровими стрічками, зверху кріпили вінок із барвінку, іноді – «квітку» з кропиви й будяків, щоб потім хлопцям було важко його ламати. Робили з верби також фігури «іванів» та «марен», які ввечері несли топити чи спалювати – так приносили жертву богу сонця та богу води, щоб був багатий урожай. І сьогодні гілки розламаного «купайла» господині розкладають по городу для гарного урожаю.

Завдяки народному обряду з’явилися такі мистецькі шедеври, як опера С. Писаревського «Купала на Івана»; фольклористична праця Л. Українки «Купала на Волині»; оповідання М. Гоголя «Ніч проти Івана Купала»; кінофільм Ю. Іллєнка «Вечір на Івана Купала»; фольк-опера Є. Станковича «Коли цвіте папороть».