Чи це тільки дружба, а чи це кохання?

14 лютого Смолінська бібліотека №1 зустрічала своїх друзів та прихильників на літературно-мистецькому вечорі «Любов і музика єдині…» Мова йшла про кохання. Кохання, яке ніхто і ніколи не в змозі буде до кінця пояснити, що ж це таке? І не завжди зрозумієш, чи те, що постукало в душу, є справжнє почуття. І кожен шукає відповідь у власному серці.

Цю велику загадку життя прагнули розгадати не один мудрець, не один поет оспівав його, проникаючи в його глибину. На всіх мовах світу оспівували любов у всіх її проявах: любов до жінки, любов до Батьківщини, любов до природи – це все прояви безсмертної людської душі.

Вдалині від тебе не тужу, не плачу,

Розуму не трачу, як тебе побачу,

А проте, як часом довго не стріваю,

Все чогось сумую, все когось шукаю.

І в журбі до серця підплива питання:

Чи це тільки дружба, а чи це кохання?

    Ведучі шукали відповідь на сторінках вічної книги  -- Біблії. Адже Борис Пастернак назвав її «Записной тетрадью человечества». Зверталися до давньогрецьких богів, які не змогли встояти перед палким коханням Пігмаліона і подарували талановитому митцю незабутню мить щастя. І Галатея із холодної обожнюваної скульптури в обіймах свого творця перетворилася у теплу і ніжну жінку.  Щоб повернути кохану Евридику,

Орфей зійшов у царство тіней. І навіть Аїд і Персефона не змогли встояти перед чарівністю звуків його музикиі дозволили вивести кохану із царства мертвих.

 Чарівна Беатріче розпалила вогонь кохання у душі великого митця Данте Аліг’єрі, який зробив її ім’я безсмертним.

Булгаковська Маргарита готова була віддати душу, лише за те, щоб дізнатися, що сталося з Майстром…

Та багато інших прикладів…

   Іноді трапляється так, що кохання наділяє своєю милістю, а потім зникає. І з часом розумієш, що потрібно дякувати долі за те, що воно було в твоєму житті.

    Низка пісень, романсів, віршів, як дорогоцінні перлини вдало поєдналися із сценарним текстом ведучих.

Бурхливими оплесками зустрічали і не хотіли відпускати:

Надію  Артемівну Савицьку, яка  прочитала віночок неповторних  віршів українських поетів - класиків про це чудове почуття.

Ганну Василівну  Голуб  за  неперевершене виконання  пісні «Очі волошкові» та романс  із кінофільму «Дні Турбіних».

Світлану Шерстюкову яка  в супроводі гітари виконала пісні  «Може бути» та «Хранительница».

Катерину Яковлеву, яка читала свої власні поезії з притаманним їй гумором.

Ірину  Костенко, що порадувала присутніх піснею «Стала ружа».

Гарні пісні про кохання звучали і у записі.

  Цього дня до бібліотеки завітала молода жінка Світлана Кожухар, яка з певних причин не мала змоги бути на святковому заході, але  принесла  свій вірш . Ведуча Наталія Сизранова зробила оголошення,  що до когорти вже  досить впевнених у собі поетів –аматорів долучається і Світлана Кожухар та зачитала її вірш, який був сприйнятий публікою гарячими оплесками!

Тож бажаємо Світлані продовжувати пробу пера.

    Декорацію до свята виготовила Світлана Шерстюкова.

Над сценарієм працювали Наталія Сизранова та Надія Савицька.

     А ще на заході були присутні дійсно щасливі люди, які не дивлячись на свій поважний вік по волі долі знайшли один одного серед тисяч інших і стали найщасливішими на землі. Це Ольга Василівна Голуб та Микола Дмитрович Лєтунов. Це в черговий раз є  доказом   --- КОХАННЯ  Є! Щиро вітаємо їх.

    Судячи з того, як гаряче дякували присутні за подарований гарний настрій, за вдалу постановку вечора, можу сказати: захід пройшов на високому рівні.

Знайдіть найкращі на землі слова -
Слова про радість, про життя, кохання.
Читайте книги - в них любов жива!
Тож хай вона у вас в душі не в'яне!

«Покоління, обпалене вогнем

й афганським сонцем»

Пам’ятаймо, друзі, цих людей довіку,
Тих, хто повернувся і поліг в боях.
І вклонімось низько до землі їм,
Квітами устелимо їх тернистий шлях Афганістан…
Ти в наших думках, як птиця в польоті.
Ти в наших серцях, затихлих в скорботі.

15 лютого на історичному календарі – День вшанування учасників бойових дій на території інших держав і 31-а річниця виведення радянських військ з Афганістану.
15 лютого 1989 року для багатьох став днем, коли закінчився відлік великих втрат людських життів. Тоді закрилася остання сторінка героїчного і трагічного літопису боїв.
Афганістан… Він став синонімом людського лиха, справжнього пекла: палюче сонце зранку, спекотний вітер – афганець, пісок, що не дає дихати, і  завжди хочеться пити.
Додому, після десятилітньої війни, поверталися ті, кому судилося пройти крізь афганське пекло і випробування під чужим небом, на чужій землі. Їм, посивілим у 20, вірилось і не вірилось, що вже все позаду…
Не висихають очі матерів і батьків, які втратили своїх синів, які загинули на чужині такими ще молодими…
Ніхто і ніщо не в змозі виміряти глибину людських трагедій, психологічних потрясінь, що спіткали людей, які пройшли такий складний життєвий шлях...
У  Смолінській бібліотеці №1 для учнів 9-А та 10-А  класів  Смолінського НВО пройшла година пам’яті «Покоління, обпалене вогнем  й  афганським сонцем»  присвячена 31 – шій  річниці  виведення радянських військ з Афганістану.     На заході були присутні  воїни – інтернаціоналісти: Зубенко Віталій Іванович та Майдебура Віктор Олександрович.    Про ті трагічні події можна читати книги, дивитися фільми, але набагато хвилююче слухати правдиву розповідь самих безпосередніх учасників  тих трагічних подій. Хвилиною мовчання пом’янули солдат, що не повернулися з далекої афганської землі.  У виконанні Світлани Шерстюкової прозвучали пісні:»Не плач», «Старушка», «Письмо».

 Ганна Василівна Голуб прочитала вірш  «Старенька мати».

Як сказав один із воїнів – інтернаціоналістів: «Ми з честю виконали свій ратний  обов’язок, ми будемо завжди пам’ятати своїх побратимів, що загинули в країні обпалених гір і пісків і вам забути не дамо. Любій Україні, українському народу бажаємо миру, процвітання, добробуту. «

Поставте скибку хліба на стакан
І голови схиліть в скорботі вічній
За тих, кого убив Афганістан,
Чиї він душі зранив і скалічив.

 

#смолінечитаєдітям

 В рамках проекту в Смолінській бібліотеці №1 Ганна Василівна Голуб  розповіла свій власний вірш «Гімн Смоліне». Ви будете першими слухачами.

Історії буремні роки

Ця виставка – діалог істориків, географів, літературознавців, письменників і публіцистів про час і простір від найдавніших часів до сьогодення нашої держави і її героїчних синів.

Українська історія наскрізь пронизана загадками-таємниць , які підстерігають нас буквально на кожній її сторінці.

Така подорож в історію  дозволить краще зрозуміти трагедію і велич  історії всієї України. України, яка завжди прагнула єднання, миру, господарського і культурно-освітнього поступу.