«Лебединий вік та журавлиний крик»…

… Артист, художник з голови до ніг,

Він сміхом потрясав притихлу залу,

Скорботою будив юрбу опалу

І слово, як алмаз,  беріг.

Блажен народ, що мав такого сина,

Там, де його терниста путь ішла,

З нових квіток і  колосків звила

Вінець йому безсмертний рідна Україна.

                                         М. Рильський

   Ім’ям видатного актора, драматурга, режисера, пісенника, щирого українця названо місто на мапі України – Кропивницький!

Марко Лукич Кропивницький --  видатний драматург і режисер, керівник й організатор театральних труп, композитор, музикант, поет, актор. Його називають батьком українського театру, і це визначення у повній мірі  віддзеркалює  багатогранну натуру  творця і людини. Мистецький шлях Кропивницького  є прикладом високого професіоналізму, громадянського подвигу і самовідданого служіння  національному культурному відродженню.

На жаль, багато чого з життя Марка Лукича нині позабуте, а дещо  наразі просто невідоме. Його життя --- наче горіння: він нестримно палав, і хотів, щоб полум’яніли інші.

З метою вивчення та популяризації  творчості класика української літератури   його біографії,  21 червня в приміщенні Смолінського ДЮЦу пройшов  вечір «Батько українського театру» присвячений життю та творчості Марка Лукича Кропивницького. В програму включена   міні-вистава з драми «Доки сонце зійде, роса очі виїсть».

   Захід організовано за ініціативи Наталії Сизранової – бібліотекаря Смолінської бібліотеки №1, в рамках обласного конкурсу «Читаємо Марка Кропивницького».

   Ведучі вечора: Наталія Сизранова, Наталія Васильєва, Катерина Яковлєва повернули глядачів у 18 століття, коли 10 травня 1840 року  в старовинному селі Бежбайраки Бобринецького повіту Херсонської губернії народився Марко Лукич Кропивницький.

Його дитячі роки були не такими вже й легкими. Коли Маркові було 5 років, мати взяла меншого сина Володю, сіла в бричку – і поїхала світ заочі з молодим гусаром. Лишився батько з Марком та старшенькою Ганною.Гадав батько, що мачуха зможе дати дітям раду, зійшовся, але вона виявилася п’яничкою. Став і батько зазирати до чарки. Отак і росли Марко з сестрою Ганною – забуті батьком і затуркані мачухою. Довелося малому Маркові роками бути на побігеньках у панів, до яких віддав його батько  «в науку»…

Цікаві розповіді з дитячого, юнацького та зрілого життя М. Кропивницького доповнювались показом документальних фотографій, відео, музичним супроводом та голосом з-за куліс.

Той  шлях простого хлопця з низів до визнання, до вершин театрального мистецтва може стати прикладом для сучасної молоді. Він став батьком українського театру без протеже, без взяток, лише завдяки своїй наполегливості, працелюбству, любові до життя.

Вірші Марка Кропивницького «Де ти бродиш, моя доле?», «Ой у саду на вишеньці» читали Діма Даценко і  Таня Васильєва.

Українські народні пісні  на вірші Тараса Шевченка «Думи мої, думи», «Тече вода з під явору» виконала Катерина Рябчун, музичний супровід – Тамари Миколаївни Рябчун.

  В підготовці та проведенні цього повноцінного заходу були задіяні члени Клубу за інтересами «Чисте джерело поезії», Смолінська  школа естетичного виховання, зокрема її керівник  Рябчун  Тамара Миколаївна та учениця школи  Катя  Рябчун.

Велика подяка начальнику Смолінського СМСЧ-17 Фролову Олександру Сергійовичу за наданий проектор.

Дійові особи та виконавці міні-сценки  «Доки сонце зійде, роса очі виїсть»:

Оксана ---  Оксана Тарас,

Соломія ---  Ліля Киркач,

Текля ------  Тетяна Уткіна -- учасниці гурту  «Десонанс» Смолінського БК.

Звукооператор – Олександр Васильєв та відеооператор – Тетяна Васильєва.

 Волонтери: Микола Кавун, Сергій Сизранов, Анна  Бащуцька,  відео та фото зйомки -  Сергій Пушкарьов,   Тетяна Багой.

   Ми вдячні всім хто прийшов на захід та підтримав нас.

Острів позитиву у бібліотеці.

Хочете відмінно провести час? То завітайте на засідання клубу за інтересами «Чисте джерело поезії», яке проходить третього четверга  кожного місяця  в Смолінській бібліотеці №1 і  отримаєте підзарядку позитивного настрою. Ми його поліпшували на презентації нової збірки  поезії «Моя гармонь, моя душа…»  Івана Назаренка, яку посмертно видала його племінниця Світлана Шерстюкова мешканка нашого селища. Поетичні твори  оспівують рідний край, його неповторну природу,  любов до України. Дві години в теплій і затишній залі книгарні  пролетіли дуже швидко.

Ми були дуже раді новому члену  клубу. Та чекаємо від Світлани на презентацію вже своїх збірок, що мають незабаром вийти.

Для поціновувачів  нової української літератури  хочу повідомити, що до бібліотеки надійшли  з обмінного фонду  та придбані в магазині  нові  твори:  Люко Дашвар, Володимира Лиса, Василя Шкляра, Світлани Талан, Андрія Кокотюхи.  Сподіваюсь, що в дивовижному розмаїтті творів сучасної української літератури кожен  читач бібліотеки, навіть найвибагливіший, знайде собі книги до вподоби.

Мову рідної природи розуміти серцем вчись.

 Природа – багатство і окраса рідної землі. Кожен із нас не уявляє свого життя  без її чарівного світу – розлогих ланів і тінистих гаїв, повноводних річок і чистого неба.  Невимовно прекрасна наша  земля. І скільки ми б не милувалися  її краєвидами, завжди відкриваємо щось нове, а душа сповнюється , збагачується  і красою і добром, за що маємо бути вдячні  матері своїй Природі.  Зберегти цей дивосвіт для себе, для нащадків – обов’язок кожного.

 На превеликий жаль, у наш час, коли, здається, всі грамотні, всі від малого до старого  розуміють, що таке екологія, чи не на кожному кроці бачимо сліди недбальства, бездумності, варварства. У найчарівніших куточках природи  можна побачити купу сміття, понівечені кущі, витолочені квіти, зрубані дерева.  Бездумно нищити зелене багатство – це те саме, що рубати гілку на якій сидиш.

    З розвитком цивілізації вплив людей на природу  стає щодалі більш потужнішим і до кінця двадцятого сторіччя  набув планетарного характеру.  Самій природі вже не сила  загоїти завдані їй рани. Першими вдарили на сполох учені, потім лікарі, журналісти й політики.

   Становище, що склалося на Землі, вчені  визначають як екологічну кризу. І немає сьогодні важливішого завдання, аніж пошук шляхів виходу з неї. Щоб вижити, людство повинно  навчити ся жити на Землі по-новому.  Саме до цього закликала  конференція ООН  з питань навколишнього середовища, яка ухвалтла 1992 року в Ріо-де-Женейро «Порядок денний на 21-е століття» -- програму робіт, котра передбачає гармонійне досягнення високої якості  навколишнього середовища і здорової економіки для всіх народів світу. Для успішного виконання цієї програми не досить зусиль держав та їхнього керівництва.  Кожна людина планети Земля повинна оволодіти мінімальним набором екологічних знань і способів діяльності  для того, щоб її поведінка  була екологічно осмисленою.

    Саме з метою  виховання екологічної свідомості в юнацтва пройшов захід «Мову рідної природи розуміти серцем вчись», який провели на вулиці на чистому повітрі. Ми створили дві команди: команда хлопців і команда дівчат.  Перший тур змагання мав  дещо незвичну назву «Що ми викидаємо, або золоті розсипи  смітників».  На кожне запитання було три варіанти відповідей А ,Б чи В. За сигналом команди піднімали відповідну табличку.

   Наступна подорож «Екологічна вікторина»  була про флору і фауну України, яким потрібна наша допомога.

Продовжила змагання головоломка «Знай. Люби. Бережи», де відповіді – це слова з буквою «Р» у кінці. Той хто давав  вірну відповідь сам вписував слово у ребус.

  Завдання «Квіткові загадки» було легшим для команди дівчат.   Та хлопці надолужили впущене у розгадуванні кросворду «Дивовижний світ птахів». Ребус та кросворд були спеціально виготовлені  великого розміру, їх закріпляли на мольберті так щоб всім було зручно бачити.  А завершив   змагання конкурс  «Народні порівняння про природу».

Ми прийшли в цей світ красу й добро творити,

Сіять радощі – великі і малі.

Та чи зможемо нарешті зрозуміти:

Щоб колись на Марсі яблуні ростити,

Треба спершу зберегти їх на Землі

  Ото ж не залишаймося байдужими до недбальства й варварства: хай зламане дерево, сміття в лісосмузі, витолочені квіти, порізана кора дерева викличуть у кожного обурення і благородне бажання захистити природу.

     

Свято до Дня Європи

В Європу з Україною в серці

«Європа- це континент різних культур,

релігійних та правових традицій,

але, водночас, спільних цінностей.

Ці цінності сприймає, а відтак

і захищає Європейський Союз».

 

 Одним із основних чинників  сучасної освіченої, інтелектуальної, культурної особистості є високі почуття миролюбства, толерантності, добра, поваги до основних життєвих цінностей інших народів, взаєморозуміння, солідарність і духовна єдність між людьми різних народів, поглядів, переконань.

   Європа – дивовижний континент з багатою історією. Століттями Європа була роз’єднана через постійні війни та протиріччя. Але вже більше 50 років 27 країн Європи об’єдналися на основі спільних людських і демократичних цінностей в Європейський Союз, співпрацюють одна з одною, живуть у єдності та дружбі для того, щоб зробити світ кращим – досягати стабільності, миру та процвітання.

     18 травня в Смолінській бібліотеці №1  проведено  круїз –свято  «В Європу з Україною в серці».  В заході прийняли участь учні 9-А класу   Смолінського НВО ,  класний  керівник Мелішкевич Лариса  Борисівна. Захід відкрила пісня «Моя Україна – червона калина» у виконанні Раїси Кириченко.  Ведучі свята Наталія Сизранова-бібліотекар, Аліна Ортюкова – керівник гуртка «Етнографія», розповіли про історію  Дня Європи. Учасники заходу дізналися  цікаву і корисну інформацію про  Європейський Союз, історію створення прапору ЄС. 12 золотих зірок на блакитному тлі прапора не має нічого спільного з кількістю країн – членів  організації. В різних традиціях «12» є символічним числом, що означає абсолютну досконалість.  Гімн Євросоюзу має теж цікаву історію: музика гімну взята з дев’ятої симфонії , яку Людвіг Ван Бетховен написав у 1823 році. У фінальній частині своєї симфонії  Бетховен поклав  на музику «Оду до радості», написану у 1785 році Фрідріхом Фон Шіллером. У цьому вірші знайшла відгук  ідея братання  народів. Яку поділяв і Бетховен. У 1972 році Рада Європи схвалила  бетховенську  тему «Оди до радості» як свій гімн.

   Вчитель англійської мови Алла Іванівна Березовська підготувала  для дітей цікаву інформацію про англійську мову.

       Дев’ятикласники були не просто слухачами, а активними учасниками захоплюючих заходів. Офіційну  частину  свята продовжили гра «Третій зайвий», «Діжечка з запитаннями». Ми побували в гостях у європейських казкарів. Наша зупинка так і називалась «В гостях у казки». Розгадували «Єврокросворд». Відповідали на питання  вікторину «Що ти знаєш про Європейський Союз?».

Ніхто не залишився байдужим після конкурсів «Традиції європейців» та «Темна європейська конячка».

 Після кожного змагання діти  читали вірші поетів Європи. Це були старшокласники:

Андрій Соломаха

Валерія Литвинова

Катерина Приймакова,

вихованці гуртка «Етнографія» Смолінського НВО:

Аріна Юдіна

Артем Ортюков

Анастасія Юдіна.

     Еріка Багой на саксофоні виконала інструменталку «Путникы вночи».

  Ми переконались, що Європа – батьківщина багатьох народів, культур, мов, традицій.Ми, українські діти – діти сучасної Європи, маємо бажання разом з європейськими країнами будувати своє майбутнє і майбутнє нашої рідної України! Ми хочемо відкрити для себе Європу і пізнати європейський простір!