неділя, 27 вересня 2015 р.

Ми - діти природи.


Ми діти природи.
     Із року в рік із дня в день  Матінка-Природа дарує нам свою неповторну красу, плоди для існування, а найголовніше – Життя.
На що люди обіцяють жити в гармонії з природою, оберігати її, любити, цінувати,зберегти для нащадків чистою і недоторканою…
Але все це  лише красиві  слова. Які залишаються словами.
Люди діляться на дві категорії:  одні сприймають природу як  прекрасне живе творіння, яке створене для спільного співіснування, і розуміють, що ми залежим одне від одного  -- така людина буде оберігати природу і намагатиметься їй не нашкодити.
    Інші навпаки -відносяться до   природи  як споживачі – тому марно чекати від них добрих, порядних вчинків.
Цього року вересень видався напрочуд теплим  і  сонячним. Не скористатися  такою нагодою  вийти на природу  було б просто безглуздям.
Я та група молоді  вирішили не проводити вуличну акцію, а на своєму особистому прикладі показати як можна  культурно відпочивати.
 Пройшовши вздовж річки Кільтинкапереконалися, що сміття стало менше ніж було влітку, але є.  Для відпочинку вибрали місце в тіні верб, прибрали його від покинутих целофанових пакетів та бумаги.
    Найпростіша їжа на свіжому повітрі здається самою смачною. Незабаром до нас приєднався  сірий досить вгодований кіт. Спочатку обережно, а потім все ближче і ближче підійшов,  навіть дозволив себе погладити. Харчами не перебирав.

Ми подумали, що він домашній і просто заблукав. Та виявилось, що цей кіт живе сам по собі біля річки. Підгодовують його відпочиваючі та рибалки.
(Не погано влаштувався).
З цікавістю послухали розповідь одного рибалки:
---- Їхали ми сімєю із Києва своїм автомобілем. Дорога дальня притомилися та й перекусити хотілося. Зупинилися , місце й непогане, але сміття дуже багато. Але діватись нема де якось розташувалися . Поряд відпочивали такі як ми. Незабаром біля нас зупинилася ще одна машина зачекали поки ми станемо збиратися в дорогу. Ці новенькі   витягли з машини два великих целофанових пакети зібрали все сміття, що було до нас і після нас, закинули в машину і лише потім розташувалися на відпочинок.
Ось такий вам повчальний випадок. Після цього на душі якось не по собі  стало. Одним словом – соромно.
       А ми поділилися  враженням від поїздок на море, екскурсій,  прочитаних книг.
 




 Зачитали уривки, що найбільше сподобалися.   
Зовсім по іншому  на природі звучать і сприймаються  вірші.

В осінньому кафе.
В осінньому кафе коктейль із горобини
Настирливих дощів,  каштанів  і чорниць.
Тумани сонце пють, як сік, крізь соломину,
За шторами лісів – нічник із блискавиць.
В осінньому кафе відбитки дивних тіней,
Які крадуться в дім  у капцях листяних.
І на бокали впав крихкий, холодний іній,
Чуприну розгубив притомлений горіх.
В осінньому кафе тендітні хризантеми
Мозаїка грибів, пелюсток заметіль.
Влітають у вікно метелики-поеми,
А соняшник-пустун їх ловить у свій бриль.
                           (Тетяна Андрушко з Великої Виски)

А поруч чути тихий плескіт хвиль, в яких весело виблискують сонячні зайчики. Замріяно стоять ще зелені верби. Хтось відважився  поплавати у вже прохолодній воді.
 Ось і літо пройшло, ніби і не бувало…. Та годі про сумне!  Прекрасне є в кожній порі року.
Про це переконливо говорять фото,  погляньте на чудові краєвиди нашого селища.



Любіть свій край --- він неповторний!

Немає коментарів:

Дописати коментар