І свічка плакала в скорботі…

«Страшне число у нелюдській напрузі

                                                                                                            Пропалює світи до глибини
                                                                                                 У тридцять три розп’ято Іісуса
                                                                                      У тридцять третім на земному крузі
                                                                                                         Розп’ято мільйони без вини»
                                                                                                                                    І.Проценко

Пам’ять - нескінченна книга,в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок вписано криваво-чорним кольором. Однією з таких сторінок був голодомор 1932 – 1933р.р. Не було ні війни, ні посухи. А була зла воля одних людей проти інших . І ніхто не знав, скільки безневинних людей зійшло у могилу – старих і молодих, дітей, і ще ненароджених . невідома кількість жертв – від 3 до 12 мільйонів, але протягом всієї історії  людства вважається найбільшою трагедією.

     Першим про голод в СРСР повідомив англійський журналіст Малкольм  Магерідж у грудні 1933 року, пише дослідник Станіслав Кульчицький. У трьох статтях  в газеті Manchester Guardian журналіст описав свої гнітючі враження  від поїздок Україною, розповівши про голод серед селян. Магерідж засвідчив масову загибель селян, однак не назвав конкретних цифр.

   Після першої ж його статті влада заборонила іноземним журналістам їздити по вражених голодом територіях країни.

     Саме слово «Голодомор» вперше з’явилося в друкованих працях українських емігрантів у  Канаді та США в 1978 році. Коли про цю тему почали дискутувати  дедалі відвертіше, у 1990  році було дозволено опублікувати  книжку «Голод 1932-1933 рр. в Україні: очима істориків, мовою документів».  За словами Станіслава Кульчицького , справжній тираж видання був усього 2,5 тис. примірників і воно стало бібліотечним раритетом.
   У 2008  році,  за часів президента Ющенка, СБУ розсекретила понад 5 тисяч сторінок державних архівів про Голодомор.
   Ця дата – спільна гірка  пам’ять незагоєна рана усіх наступних поколінь українського народу. Четверта субота листопада  в Україні визнана Днем пам’яті  жертв голодомору.  Це поминання – не лише наша данина  жертвам голодомору, а застереження для прийдешніх поколінь, щоб були пильними, не допустили повторення страшної трагедії.
   Саме до цієї скорботної дати в бібліотеці №1 оформлено виставку-реквієм  «Ці дні сумні, без світла, без надії, в історії страшний лишили слід», що складається із  документальних  матеріалів та  художніх творів, які  відбивають справжні причини, перебіг та наслідки трагедії. Біля виставки  проведено годину пам’яті

«Голодомор  в Україні – злочин проти народу».

    Бібліотекар розповіла про причини і наслідки  штучного голоду, що прирік мільйони українців на жахливу смерть. Підтвердженням цих подій стала демонстрація  свідчень очевидців голодомору з документальних фільмів. Година-пам’яті  пройшла на фоні символічної композиції «П’ять колосків», лунала скорботна музика Євгена Станковича  «Панихида за померлих», звучали поезії про ті страшні події.  Дійство закінчилося хвилиною мовчання на честь світлої пам’яті безвинно замучених голодом людей.