Про що співає Земля.

  Всесвіт замішано на контрастах, на єдності протилежностей, верх-низ, ранок-вечір, чорне-біле, любов і ненависть, добро і зло…  І душі наші теж  підкорюються цьому одвічному закону. Сьогодні ми радіємо, завтра сумуємо, сьогодні ми переможці, завтра переможені… для всього є пора і пара.  І лише у Землі пари немає, вона єдина і неповторна…  А ось пісні у неї різні, тому, що співає вона нашими голосами, ми ці пісні складаємо. Своїм життям, своїм ставленням і  до землі,  і до життя, а вони у нас теж різні.  Одна розумна людина сказала, що у кожної історії , кожної події є, як мінімум, дві дійові особи, і відповідно, оцінка цієї події – різна. Іноді діаметрально протилежна.  І я вам сьогодні це доведу на літературно-поетичних прикладах. Отже, про що співає Земля навесні?  Ця тема розглядалася на засіданні Клубу поезії у квітні.

Пам’ятаю дні дитячих літ:
Ще маленьким вчила мене мати
Крихту хліба, кожну п’ядь землі
Свято берегти і шанувати.

Глибоко корінням в землю вріс,
І по ній упевнено, не потай,

Не згинаюсь – йду на повен зріст,
Годувальниці-землі господар.

Хліб пухкий в світлиці на столі,
А де хліб, там і у будні свято,
Силу беремо ми від землі,
Землю бережем, неначе матір.

              (Віктор Геращенко)

Кто сказал: "Все сгорело дотла"?
Больше в землю не бросите семя.
Кто сказал, что земля умерла?
Нет, она затаилась на время.

Материнство не взять у земли,
Не отнять, как не вычерпать моря.
Кто поверил, что землю сожгли?
Нет, она почернела от горя.

Как разрезы траншеи легли,
И воронки, как раны зияют,
Обнаженные нервы земли
Неземное страдание знают.

Она вынесет все, переждет.
Не записывай землю в калеки.
Кто сказал, что земля не поет,
Что она замолчала навеки?

Нет, звенит она, стоны глуша,
Изо всех своих ран, из отдушин,
Ведь земля - это наша душа,
Сапогами не вытоптать душу.
Кто поверил, что землю сожгли?
Нет, она затаилась на время.

       (В.Высоцкий)