Арт - вечір

Собори наших душ

Цей захід поєднав музику, поезію і картинний вернісаж – три троянди людської душі,  глибинний потяг душі людської до прекрасного.  Моя мета була представити  глядачам  місцеві таланти поетичного слова. Не дивлячись на те, що вже вийшла  збірка цих поетів,  люди все ж таки  тягнуться більше до живого слова, до живого спілкування. Адже вірші прочитані самим автором звучать зовсім по - іншому ніж читаємо ми.

То ж це було живе спілкування. Ведуча та автор сценарію вечора Наталія Сизранова  під тиху музику  «Осінній смуток  (М.Леграна, саксофон) зачитала віршовані рядки  «Що таке поезія»?   Привітала присутніх  у затишній світлиці  Смолінської бібліотеки №1, де зібралися люди не байдужі до чистоти духовних криниць, до натхненної творчої праці  та наділені великою  любов’ю до культурного розквіту нашого краю.

При оформленні декорацій в бібліотеці врахувалась осіння пора року,    був навіть використаний , як нині говорять , антикварний торшер, що дійсно створило домашній теплий затишок.

  Ведуча вечора знаходила  особливі слова, щоб представити кожного із шести запрошених  поетів нашого селища.

А саме: Тетяни Чміль, Лариси Микитенко, Наталії Васильєвої, Світлани Шерстюкової, Катерини Яковлевої.

Вони по черзі виходили на імпровізовану сцену, сідали на зручні стільці біля журнального столика та вели глядачів у свій особливий світ поезії. А він дійсно у кожного з них свій.

 Так, наприклад, про Катерину Яковлеву  ведуча говорила:

«Поезія, - писав Борис Пастернак, -завжди залишається тою, вищою за будь-які Альпи, висотою, що валяється під ногами: отож треба тільки нахилитися, аби її побачити і підібрати з землі».

    Такі перлинки   збирає у своїй творчості Катерина Яковлева, яку я і прошу до слова.

   А ось інший варіант:

  Осінь – це надзвичайна, чарівна і казкова пора року. Вона одягає   світ навколо   в  особливі шати,  і  все здається неймовірним і навіть звичайні  на перший погляд  речі,  стають незабутніми… Дерева, мов свічки,  палахкотять всіма кольорами осені, а земля вкрита жовто-багряним килимом опалого листя. Сивий туман окутав виднокрай. А я закутавшись у теплу шаль  зручно вмостившись в крісло на лоджії  насолоджуюсь неповторним ароматом  духмяного чаю тримаючи в руках збірку поезій  поринаю в спогади… Ось і осінь прийшла…

  Саме цієї чудової пори року народилася наша гостя, в творчому доробку якої 4 поетичні збірки, пісенна збірочка  «Музика весни у піснях Павла Гарбара», який написав  музику на її вірші.  І тепер ці пісні можна почути на поетичних вечорах в Кропивницькому. Також в 2009 році  вийшла у світ публіцистична книжка «Стежками роду мого».

Вона  любила і любить Україну – свою батьківщину, землю своїх батьків та дідів-прадідів, її пісні, звичаї… Любить зустрічати українські весни, милуватися цвітінням садів, любить травневі  дощі – теплі та рясні, любить бувати в місцях свого дитинства. І в той же час серед буденності та святості життя завжди знаходить час, щоб залишитися наодинці з поезією.

Я і із задоволенням  хочу представити вам  ту загадкову жінку, про яку я згадувала на своїй сторінці у Fesboc, і яка вперше завітала на поетичний вечір  -  Надію Артемівну Савицьку.

       Так знаходила привітні слова для всіх п’ти поетів нашого селища.

Усім присутнім запам’яталися музичні номери від  Еріки Багой, та вихованців гуртка «Художнє слово» керівник Дорофєєва Т.Г.

   На творчому вечорі  усі мали унікальну можливість   насолоджуватися  прекрасними картинами нашого земляка, депутата районної ради Юрченко Віктора Федоровича. Про його хобі в селищі мало хто знає, але роботи варті уваги, виконані дуже майстерно, не дивлячись на те, що Віктор Федорович ніде спеціально не навчався малюванню. Проте й і Ван  Гог здобув художню освіту самостійно.

Віктор Федорович захоплювався малюванням з дитинства, малював все, що малюють зазвичай діти. Головною подією його художнього дитинства  став дорогий подарунок батьків – розкішний набір акварельних фарб у дерев’яному пеналі, що казково пахли чимось невідомим. В школі урокам малювання відводив одне з перших місць. У старших класах нарешті придбав все необхідне для  живопису маслом. Техніку живопису професіоналів у житті побачив тільки в зрілому віці.  Майже всі полотна Віктор Федорович роздарив  друзям і рідним.  Якась частина робіт помандрувала до Німеччини, Росії та роз’їхалася по Україні.  Є його роботи в Жовтих Водах і на Інгульській шахті. Улюблені полотна автора – «Морський пейзаж», «Мотронинський монастир», «Маша» і, звичайно, одна із перших робіт – «Марусина хата».

   Його полотна заворожували глядачів.

Вже після заходу на протязі тижня приходили відвідувачі для того, щоб подивитися на ці прекрасні полотна.

І на останок хочеться сказати, що арт – вечір дійсно вдався і став незабутнім, якимось безсмертним дотиком до душі.