«Покоління, обпалене вогнем
й афганським сонцем»
Пам’ятаймо, друзі, цих людей довіку,Тих, хто повернувся і поліг в боях.
І вклонімось низько до землі їм,
Квітами устелимо їх тернистий шлях Афганістан…
Ти в наших думках, як птиця в польоті.
Ти в наших серцях, затихлих в скорботі.
15 лютого на історичному календарі – День вшанування учасників
бойових дій на території інших держав і 31-а річниця виведення радянських
військ з Афганістану.
15 лютого 1989 року для багатьох став днем, коли закінчився відлік великих втрат людських життів. Тоді закрилася остання сторінка героїчного і трагічного літопису боїв.
Афганістан… Він став синонімом людського лиха, справжнього пекла: палюче сонце зранку, спекотний вітер – афганець, пісок, що не дає дихати, і завжди хочеться пити.
Додому, після десятилітньої війни, поверталися ті, кому судилося пройти крізь афганське пекло і випробування під чужим небом, на чужій землі. Їм, посивілим у 20, вірилось і не вірилось, що вже все позаду…
Не висихають очі матерів і батьків, які втратили своїх синів, які загинули на чужині такими ще молодими…
Ніхто і ніщо не в змозі виміряти глибину людських трагедій, психологічних потрясінь, що спіткали людей, які пройшли такий складний життєвий шлях...
У Смолінській бібліотеці №1 для учнів 9-А та 10-А класів Смолінського НВО пройшла година пам’яті «Покоління, обпалене вогнем й афганським сонцем» присвячена 31 – шій річниці виведення радянських військ з Афганістану. На заході були присутні воїни – інтернаціоналісти: Зубенко Віталій Іванович та Майдебура Віктор Олександрович. Про ті трагічні події можна читати книги, дивитися фільми, але набагато хвилююче слухати правдиву розповідь самих безпосередніх учасників тих трагічних подій. Хвилиною мовчання пом’янули солдат, що не повернулися з далекої афганської землі. У виконанні Світлани Шерстюкової прозвучали пісні:»Не плач», «Старушка», «Письмо».
15 лютого 1989 року для багатьох став днем, коли закінчився відлік великих втрат людських життів. Тоді закрилася остання сторінка героїчного і трагічного літопису боїв.
Афганістан… Він став синонімом людського лиха, справжнього пекла: палюче сонце зранку, спекотний вітер – афганець, пісок, що не дає дихати, і завжди хочеться пити.
Додому, після десятилітньої війни, поверталися ті, кому судилося пройти крізь афганське пекло і випробування під чужим небом, на чужій землі. Їм, посивілим у 20, вірилось і не вірилось, що вже все позаду…
Не висихають очі матерів і батьків, які втратили своїх синів, які загинули на чужині такими ще молодими…
Ніхто і ніщо не в змозі виміряти глибину людських трагедій, психологічних потрясінь, що спіткали людей, які пройшли такий складний життєвий шлях...
У Смолінській бібліотеці №1 для учнів 9-А та 10-А класів Смолінського НВО пройшла година пам’яті «Покоління, обпалене вогнем й афганським сонцем» присвячена 31 – шій річниці виведення радянських військ з Афганістану. На заході були присутні воїни – інтернаціоналісти: Зубенко Віталій Іванович та Майдебура Віктор Олександрович. Про ті трагічні події можна читати книги, дивитися фільми, але набагато хвилююче слухати правдиву розповідь самих безпосередніх учасників тих трагічних подій. Хвилиною мовчання пом’янули солдат, що не повернулися з далекої афганської землі. У виконанні Світлани Шерстюкової прозвучали пісні:»Не плач», «Старушка», «Письмо».
Ганна Василівна Голуб прочитала вірш «Старенька мати».
Як сказав один із воїнів –
інтернаціоналістів: «Ми з честю виконали свій ратний обов’язок, ми будемо завжди пам’ятати своїх
побратимів, що загинули в країні обпалених гір і пісків і вам забути не дамо.
Любій Україні, українському народу бажаємо миру, процвітання, добробуту. «
Поставте скибку хліба на стакан
І голови схиліть в скорботі вічній
За тих, кого убив Афганістан,
Чиї він душі зранив і скалічив.
І голови схиліть в скорботі вічній
За тих, кого убив Афганістан,
Чиї він душі зранив і скалічив.
Немає коментарів:
Дописати коментар