А час, біжить, біжить, і знову роковини

Великого шляху, кровавого путі.

Лишились в голові обвуглені картини,

І пагорби в снігу, і ангели святі.

Червоне, то любов - співаємо, голосим,

А чорне, то журба..., який журливий час.

І знову, в котрий раз у Господа ми просим -

Зціли і захисти, помилуй, Боже, нас.

У ті буремні дні нас гріли барикади.

Місили сажу й дим, терпіли дощ і сніг.

Нас брали на приціл пройдисвіти і гади.

І перший з нас побіг і під каштаном ліг.

А потім не один, а ціла братня сотня

Вперед, і хай там що, з тризубом на щиті.

Летіла над Майданом чиясь душа самотня.

Дивилася востаннє на схили золоті.

І ми лишились тут без сліз, а лише з болем

За тими, хто пішов, і хто нас врятував.

І полетіла Сотня за обрій рідним полем.

Хто під каштаном ліг, навічно в бронзі став.

Простіте нас, сини, ми молимося нині

За ваші світлі душі, і за палкі серця.

Нема ладу, нема і далі в Україні.

Та обіцяєм вам - ми підем до кінця.