Толера́нтність (від лат. tolerantia — «стійкість, витривалість»; «терпимість»; «допуск») — у загальному розумінні слова, — це «допустиме відхилення». Протилежність толерантності — це нетерпимість. Толерантність потрібно відрізняти від пасивної добровільності (адже таке пасивне прийняття не виражає позитивного значення судження, і не формує протилежності відхиленню) і від синкретизму.

Через багатоаспектність феномену «толерантності» у теорії сучасного наукового знання мають місце різні підходи до розуміння цього феномену. Філософський аспект пропонує розгляд толерантності як готовності постійно і з гідністю сприймати особистість, річ або подію, як терпіння, терпимість, витримка, примирення. Політичний контекст центрує увагу на повазі до свободи іншої людини, її поглядів, думок, поведінки. Соціологія трактує толерантність як милостивість, делікатність, прихильність до іншого тощо.^[У загальнопедагогічному контексті толерантність трактується як готовність прийняти інших такими, якими вони є, і взаємодіяти з ними на засадах згоди і порозуміння.

Міжнаро́дний день толера́нтності — свято, яке відзначається в усьому світі. Його запровадили у 1995 році за рішенням ЮНЕСКО. Саме цього дня ухвалили Декларацію принципів терпимості. У ній йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідання, етносу або кольору шкіри. Ці принципи закріпили у Загальній декларації прав людини, що проголошує неприйняття усіх форм дискримінації, недопущення геноциду і покарання за нього. Толерантність – це повага, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті й переконань. Для громадян це, передусім, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини. Сьогодні толерантність – яскравий показник ступеню демократичності кожної держави й одна з умов її розвитку. Політична толерантність є основою для плідних міжнародних відносин. Для того, щоб досягти успіху у власному житті, не витрачати сил на конфлікти, «побутові війни», кожному доцільно сформувати у собі толерантність як рису характеру.

Для цього необхідно:

• бути готовими до того, що всі люди різні – не кращі й гірші, а просто різні;

• навчитися сприймати людей такими, якими вони є, не намагаючись змінити в них те, що нам не подобається;

• цінувати в кожній людині особистість і поважати її думки, почуття, переконання незалежно від того, чи збігаються вони з нашими;

• зберігати «власне обличчя», знайти себе і за будь-яких обставин залишатися собою.

Тож будьмо толерантними, з розумінням та повагою відносимося один до одного, поважаймо права і свободи, честь і гідність інших людей.

Толерантність – це повага права іншого бути таким,

яким він є

Головне – Людина, а не її інвалідність

Розмовляючи з людиною з інвалідністю, звертайтесь безпосередньо до неї, а не до супроводжуючої її особи або перекладача жестової мови, який присутній при розмові

Коли Ви знайомитесь з людиною з інвалідністю, і хочете привітати її потиском руки, зробіть це невимушено. Якщо це людина з порушенням зору, слуху протягніть руку для привітання перші та назвіть своє ім`я

Коли Ви хочете запропонувати свою допомогу, запитайте спочатку чи вона потрібна

Не проявляйте поблажливість до людини (дитини) з інвалідністю на візку, не кладіть йому руку на голову, на плече, не звертайтесь зменшуваними іменами

Візок, крісло –це частина недоторканого простору людини. Спиратися на інвалідний візок теж саме що і спиратися на саму людину

Розмовляючи з людиною, яка пересувається на візку, намагайтесь розташуватися так, щоб її та Ваші очі були на одному рівні, тоді Вам буде простіше вести розмову

Розмовляючи з людиною, яка має труднощі в спілкуванні, слухайте її уважно. Майте терпіння її вислухати, чекайте доки людина закінчить фразу. Не виправляйте її та не намагайтесь пояснити щось замість неї. Якщо це потрібно, ставте короткі запитання, які потребують коротких відповідей

Розмовляючи з людиною з порушенням зору, обов`язково назвіть себе і тих людей, які прийшли з Вами. Якщо Ваша розмова проходить в групі, не забувайте пояснити до кого Ви на даний час звертаєтесь. Озвучуйте все, що ви пишете на дошці або показуєте на екрані

Щоб звернути на себе увагу людини зпорушенням слуху помахайте рукою, або доторкніться до неї. Говорячи з нею, дивіться їй у прямо у вічі і говоріть чітко. Деякі люди читають по губам. Намагайтесь стояти так, щоб Вас та Ваші уста було добре видно та щоб Вам нічого не заважало (чашка з кавою, їжа, папка і т.п)

Не забороняйте дитині задавати питання про людину з інвалідністю. Відкрите спілкування допомагає змінити ставлення до людей з інвалідністю та ліквідувати непорозуміння.

(Інформація з мережі інтернету)