Письменники ювіляри

Євген  Гребінка

    

2 лютого 1812 року народився Євген Павлович Гребінка -- відомий український і російський письменник, байкар, педагог, перекладач, знавець малоросійських переказів, видавець, громадський діяч.

Євге́н Па́влович прожив надто коротке життя – усього 36 років, але встиг дуже багато зробити для утвердження рідного письменства.

Більшість його байок і коротких мініатюр своїм корінням сягають у народну творчість, вони пов'язані з народними приказками і прислів'ями і побудовані на протиставленні й зіткненні характерів, добра і зла, на зіставленні двох моралей — панської і народної, хижацької і гуманної. В них простим і легким стилем, влучною характеристикою персонажів, відбито соціальні суперечності тогочасної дійсності. Тому твори Євгена Гребінки стали явищем в українській літературі того часу.

Езопівською, сповненою алегорій мовою, він, бачачи соціальну й національну несправедливість тогочасної царської Росії, наважувався говорити сувору і сміливу правду. Майже в усіх його байках хижакам і гнобителям, багатим, крутіям, зрадникам і чиновникам протистоїть простий чоловік, який має здоровий глузд і мораль.

Гребінка звертався й до так званих злободенних тем, дуже гостро вирішуючи тему маленької людини у жорстокому суспільстві.

Окремою гранню творчості Гребінки є його лірична поезія українською та російською мовами, що мала романтичний характер.

Євген Гребінка успішно виступав і як прозаїк. У його оповіданнях і повістях гумор поєднувався із сентиментальністю,

Він є автором історичних повістей, нарисів та історичного роману «Чайковський», присвяченого минулому українського козацтва, який критики визнали найкращим твором Гребінки.

А от славу в народі приніс йому вірш «Черные очи», що став популярним романсом «Очи черные, очи страстные...».

             

Євге́н Па́влович одним із перших оцінив талант Тараса Шевченка і брав участь у його викупі з кріпацтва.

І особлива заслуга Гребінки в тому, що в 1840 році з його допомогою побачив світ “Кобзар” Шевченка.   

2 лютого виповнюється 210 років від дня народження талановитого сина Полтавщини, байкаря, прозаїка, поета, громадського діяча - Євгена Павловича Гребінки.

Письменник прожив лише 36 років...

За 15 років літературної діяльності Гребінка надрукував понад 50 повістей, байок, романів і оповідань. Світову ж славу приніс йому широковідомий романс «Очи черные» (музика — вальсу Флоріана Германа в обробці норвежця Софуса Гердаля). Адресував його в 1843-му майбутній дружині Марії Ростенберг.

 

Співали його «Очі чорні» такі знаменитості, як Федір Шаляпін, Луї Армстронг, Володимир Висоцький, Патрісія Каас, Мірей Матьє, Хуліо Іглесіас… Тож не дивно, що, за рішенням ЮНЕСКО, день народження Гребінки — одна зі знаменних дат у всьому світі. Ольга Коломис

2 лютого виповнюється 210 років від дня народження Є.П.Гребінки (1812 – 1848) українського письменника, байкаря, педагога, видавця.

Євген Павлович Гребінка народився на хуторі Убіжище Пирятинського повіту на Полтавщині в сім’ї відставного штаб-ротмістра.

Початкову освіту здобув вдома. У 1825–1831 роках навчався у Ніжинській гімназії вищих наук, під час навчання почав писати вірші.

1827 року написав драматичний твір для самодіяльного театру «В чужие сани не садись».

1829 року почав працювати над перекладом на українську мову поеми Пушкіна «Полтава». Брав участь у виданні рукописних журналів, складених із учнівських творів М.Гоголя, Н.Кукольника, М.Прокоповича, Г.Гребінки.

831 року закінчив гімназію, пізніше на сторінках «Украинского альманаха» в Харкові під псевдонімом Е. Гребенкин побачив світ його перший вірш рос. «Рогдаев пир» («Рогдай сидел между друзей…»).

У 1831-1833 роках служив у 8-му Малоросійському козачому полку.

З 1834 року жив у Санкт-Петербурзі, де восени вийшла його збірка байок «Малороссийские приказки». Служив у Комісії духовних училищ при Синоді.

З 1838 року до смерті викладав словесність, часом також і природознавство, в Дворянському полку, 2-му кадетському корпусі і в інших військово-навчальних закладах.

1840 року Гребінка допоміг Шевченкові у виданні «Кобзаря». Того ж року в журналі «Отечественные записки» вийшла Гребінчина повість «Записки студента», а в «Утренней заре» — повість «Кулик».

1842 року пише повість «Сеня». У 1843 році Гребінка відвідав Україну, був у Харкові, було надруковано роман «Чайковський».

1844 року Гребінка одружився з Марією Василівною Ростенберг. Того ж року вийшов його роман «Доктор». 1845 року познайомився з П.Кулішем, написав нарис «Петербургская сторона».

У 1847 році відкрив своїм коштом у селі Рудці Лубенського повіту на Полтавщині парафіяльне училище для селянських дітей. Того ж року вийшли повість «Заборов» та «Приключения синей ассигнации». З 1846 року Гребінка почав видавати зібрання своїх прозових творів. До кінця 1848 року він видав вісім томів.

Помер Гребінка 3 грудня 1848 року від туберкульозу в Петербурзі. Тіло його перевезли в Убіжище,