1. У 448 року візантійський історик Пріск Панікійський, перебуваючи у таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України записав слова «мед» і «страва».

2. Українська була офіційною мовою Кубанської народної республіки у 1918 — 1920 роках.

3. До ХІХ ст. українську мову називали руською. Також поширеними назвами були: проста, козацька, русинська.

4. В українській мові зберігся кличний відмінок. Він також є у грецькій та латинській мовах.

5. Українська мова має напівофіційний статус в окрузі Кук штату Іллінойс, США. До складу округу входить місто Чикаго разом з передмістями, де існує велика українська спільнота.

6. Згідно зі словником Національної академії наук України, українська мова налічує близько 256 тис. слів.

7. За лексичним запасом найбільш близькоми до української мови є: білоруська (84%), польська (70%) та сербська (68%).

8. За оцінками довідників Ethnologue та Encarta українська мова посідає 28 місце у списку мов за кількістю носіїв.

9. До багатьох мов світу увійшли українські слова «гопак», «козак», «степ», «бандура», «борщ» (до польської було запозичено українські слова «hreczka» — гречка, «chory» — хворий, російської «вареники» — вареники; «пасека» — пасіка; «бублик» — бублик, «подполковник» — підполковник, румунської «stiuca» — щука, «holub» — голуб, білоруської «вагітная» — вагітна тощо).

10. Найбільше синонімів в українській мові має слово «бити» – 45. Найбільше в українській мові слів, які починаються з літери «П», найменше — з літери «Ф». До речі, всі слова з «Ф» — запозичені.

11.Починаючи з вісімнадцятого і до дев’ятнадцятого століття в українській мові використовувалося до п’ятдесяти різних систем письма (але не письменностей). Тому за кількістю орфографії (але не письменностей), українська мова перевершує найскладнішу – монгольську.

12. У кінці шістнадцятого — на початку дев’ятнадцятого століть в Україні використовувалася особлива система письма – «козацький скоропис», де начертання деяких букв відрізнялися від прийнятих у кирилиці.

13. Перший офіційний Український правопис було затверджено 17 травня 1919 року на Загальних зборах Української академії наук.

 

Граматичні цікавинки

Українська мова офіційно визнана однією з найкрасивіших: вона посідає друге місце в світі за мелодійністю (після італійської) та третє за красою лексики (після французької та перської). І це не прості слова – а підтверджені факти.

Офіційно вважається, що після видання «Енеїди» Івана Котляревського, українська мова була прирівняна до літературної мови. Івана Котляревського по праву вважають основоположником нової української мови.

Одне з головних нововведень в українському правописі – офіційне закріплення фемінітивів (Фемінітиви — це слова жіночого роду які збігаються з поняттями слів чоловічого роду , що належать до всіх людей незалежно від їхньої статі: секретар — секретарка, продюсер — продюсерка, архітектор — архітекторка).

У нашій мові є особливі слова – паліндроми. Це так звані «дзеркальні» фрази або слова: їх можна читати як зліва направо, так і справа наліво. Ось приміром «Я несу гусеня», або ж «ротатор». Можете і ви згадати щось цікаве про паліндроми?

Цікаві цифри

Українська мова налічує близько 256 тисяч слів. Найбільше слів в українській мові починається на літеру «П», а найменш уживана – «Ф».

У 1933 році з правопису була вилучена літера «ґ», а в 1990 – повернена знову.

За лексичним запасом найбільш близькими до української мови є білоруська (84%), польська (70%) та сербська (68%).

Сучасна українська мова налічує, згідно словнику Національної Академії Наук України, близько 256 тисяч слів і включена до списку мов, які успішно розвиваються в даний час.

Наразі у світі українською володіють від 41 до 45 мільйонів осіб, а рідною мовою її називають понад 37 мільйонів людей у світі!

В українській мові, на відміну від інших східнослов'янських мов, іменник має 7 відмінків, один з яких – кличний. Найбільше перекладений «Заповіт» Тараса Шевченка – 147 мовами.

В українській мові безліч синонімів, найбільше має слово «бити» – 45 синонімів

І про діалекти

Ми живемо у етнографічному регіоні – на Поліссі, зокрема на північному, і є носіями західно-поліського говору. Нині, зауважують мовознавці, у моду поступово входять ще й діалекти. Використовувати діалекти у своїй мові та переходити на місцеву говірку з її носіями — така установка поступово перетворюється на правило гарного тону і стає нормою для вихованої людини.

Йдеться про те, що, окрім ідеального володіння нормами літературної української мови, потрібно водночас упродовж життя пронести у мовленні особливості свого діалекту.

Для містян це не актуально, а для тих, хто родом із сільської місцевості, дуже важливо. У жодному випадку неприпустимо кепкувати з дідуся чи бабусі, коли вони неправильно говорять. Чи може бути діалект правильним або неправильним? Він завжди правильний, але не входить до літературної мови, адже вона не може увібрати всі діалекти.

Тож «байте», «балакайте» чи «спувайте», їдучи «куньом» з «Гандрийом» чи «Голькою» «пу полю», «госінню», «купати картоплі».

Розмовляйте діалектом чи літературною, аби своєю, рідною українською мовою!