Українська хустка об’єднує жіночі покоління і передається як родинна цінність від матері до доньки для збереження українських традицій.

Здавна хустка вважалась українським національним аксесуаром, який зберігає в собі старовинні традиції. Хустка є символом прихильності, любові, вірності, прощання, скорботи, оберегом і важливим ритуальним предметом. Це — невід’ємна частина української культурної спадщини.

Дивовижні, неповторні, з фантастичними квітами та казковими візерунками, делікатними сюжетами та неймовірною кольоровою гамою. Вони усміхаються мальвами та підморгують таємничими орнаментами. Хустка – це і вузлик з вечерею для хрещених батьків й подарунок нареченому. Хустка на спеченій хлібині, на дитячій колисці… На щодень і на урочисті події, для першого побачення і для родинного свята.

Відчиняю скриню, ну а там хустки.

Згорнуті учетверо мамині роки.

І бабусі свято в кожній із хусток.

Майорить віночок з листя і квіток.

Відчиняю скриню - пахне нафталін.

Дивиться минуле із усіх сторін.

У куточку - юпка, поруч - сорочки.

В рукавах васИльки, сині квіточки.

Хусточка на будень сіра і легка.

На свята біленька тонка і м"яка.

Хусточко тернова, скільки в тобі мрій.

Стрижечка осіння з смутку і надій.

Бачу, як світанки листям замело.

Бачу, як матуся запина чоло.

Як зоря ранкова в хусточці блищить.

Як вода прозора по каймі біжить.

І хустина в поле біла - на жнива.

Пам"ять, як промінчик вранці ожива.

Хусточку до серця ніжно пригорну

І свої печалі вчетверо згорну.

Galina Potoplyak