Небезпечний бібліотечний пил

та методи боротьби

з пиловими шкідниками

ЩО МІСТИТЬСЯ В БІБЛІОТЕЧНОМУ ПИЛІ

Бібліотека — культурно-освітній заклад, що здійснює збирання друкованих і рукописних матеріалів, проводить їхнє опрацювання та відображення в каталогах, організовує відповідне зберігання, збереження і обслуговування ними читачів.

Традиційне значення слова бібліотека — колекція книг або приміщення, де зберігаються книги.
Бібліотека герцога Хамфрі - найстаріший читальный зал Бодліанської бібліотеки Оксфордського Університету

Тривале зберігання книг та рукописних матеріалів призводить до накопичення так званого побутового ( бібліотечного ) пилу, який може негативно впливати як на саму книгу, так і на працівників бібліотек.

Книга, як і людина, має своє життя, вона теж схильна до захворювань, а хворіючи – руйнується. Основні збудники хвороб книги – пил, комахи-книгоїди і плісневі грибки. Пил – дуже небезпечний агент, який заносить із собою різні шкідливі речовини, що прискорюють старіння паперу, забруднюють його, порушують структуру волокон. Клейові матеріали (крохмаль, желатин, казеїн тощо) – прекрасний «харч» для інших збудників книжкових хвороб з плісневих грибків, які руйнують папір, тканину, фарбу, шкіру, нитки.

Пил складається з мiнеральних та органiчних часток з домiшками вугiлля, золи, кислот, солей та iнших хiмiчних сполук; мiстить значну кiлькiсть яєць комах, грибних i бактерiальних спор. Його скупчення в книгосховищах може викликатися внутрiшнiми причинами (природна ерозiя стiн, стелi, пiдлоги, бетонних перекриттiв, обладнання, первинних засобiв зберiгання та самих документних матерiалiв), а також зовнiшнiми факторами (проникнення запиленого повiтря через вiдкритi дверi, вiкна, кватирки або шляхом його iнфiльтрацiї через щiлини; потрапляння пилу з одягом, взуттям та iншими особистими речами персоналу).

Пил є основним фактором розповсюдження в книгосховищах бiологiчних шкiдникiв, серед яких найнебезпечнiшi для людини мiкроскопiчнi гриби та пилові кліщі.

НЕБЕЗПЕЧНІ ПИЛОВІ КЛІЩІ

Вперше пилових кліщів виявили в 1864 р. Вони є комменсалами людей, тобто кліщ харчується за рахунок людини її відмерлими роговими лусочками епітелію. Їх кількість навколо нас може бути просто величезна, від сотні до декількох тисяч в 1 грамі пилу. Пиловий кліщ не здатний вкусити людину, і не може стати переносником інфекцій. Він небезпечний для великої кількості людей завдяки алергенній дії його продуктів життєдіяльності.

Пилові кліщі відносяться до роду Dermatophagoides. Найбільшу роль у появі алергії до побутового пилу мають 2 види: D. pteronyssinus і D. farina. В екскрементах кліща домашнього пилу виявлені травні соки, що містять ензими Der p1 і f1, які володіють сильною антигенної активністю і здатні викликати алергічні реакції, а також загострювати перебіг бронхіальної астми.

Уся небезпека полягає в тому, що алергія може проявлятися так само, як і від продуктів харчування чи побутової хімії. А на пиловий синдром звертають увагу в останню чергу. В групі ризику серед виникнення цих алергічних реакцій насамперед є працівники бібліотек та архівів.

Механізм алергічної реакції на побутовий пил простий. Антигени потрапляють на шкіру або слизову оболонку бронхів, де поглинаються макрофагами. Ті, в свою чергу, виводять невелику частину антигену на поверхню клітини у вигляді рецептора. При наступній зустрічі з фекаліями кліща клітина руйнується, виділяючи гістамін, який запускає каскад алергічних реакцій. На шкірі з’являється набряклість і висипи, а в бронхах збільшується секреція слизу, відбувається спазм мускулатури – розвивається характерне загострення бронхіальної астми з нападами задухи.

Алергічна реакція на пил – рідкісне явище. Така реакція виникає лише у схильних осіб і нічим не відрізняється від алергії на харчові продукти або косметику.

ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ

З огляду на виняткову роль пилу та медичний аспект проблеми зберігання книг та документації, питання правильної органiзацiї та суворого дотримання технологiчних процесiв знепилювання бiблiотечних фондiв заслуговує особливої уваги.

Знепилювання бiблiотечних фондiв є найважливiшим процесом, спрямованим на пiдтримання нормативного санiтарно-гiгiєнiчного режиму їх зберiгання. Воно забезпечує довготермiнове збереження документiв та сприяє полiпшенню умов працi персоналу бiблiотеки й читачiв.

Очищення поверхнi документiв вiд пилу практично вдвiчi знижує кiлькiсть спор грибiв . Через 20 год. пiсля протирання пiдлоги водним 2% розчином формалiну кiлькiсть життєздатних спор грибiв у книгосховищi зменшується принаймнi в 15 разiв. Зовнiшнє повiтря має надходити у сховища очищеним вiд пилу вiдповiдними системами кондицiювання або припливно-витяжної вентиляцiї, оснащеними пилозахисними фiльтрами. Вентиляцiйнi короби потрібно систематично очищати пилосмоком вiд накопиченого пилу.

Повітрообмін у читальних залах, фондосховищах, реставраційних майстернях та робочих приміщеннях повинен забезпечувати параметри мікроклімату відповідно до Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень ДСН 3.3.6.042-99, установлених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 42. Режим роботи систем вентиляції повинен забезпечувати в залах для користувачів повітряне середовище в межах зазначених параметрів і підтримувати його протягом часу перебування користувачів.

Щоб запобiгти нагромадженню пилу в книгосховищах, слiд пiдтримувати чистоту та зразковий порядок. У сховищах не дозволяється розмiщувати стороннi предмети: зайвi меблi, засоби прибирання, пакувальнi матерiали, вазони з квiтами, продукти харчування, одяг, взуття й iншi особистi речi. Не рекомендується використовувати м’якi меблi та завiси, а також килимовi покриття для пiдлоги.

Для визначення вiдповiдностi стану запиленостi повiтря книгосховищ встановленим санiтарним нормам слiд залучати фахівців лабораторних центрів або iншi профiльнi служби.

                           (Джерело: журнал «Охорона праці і пожежна безпека»)